Моє місто заходить в ніч, Перетерши плітки буденні, У тумані сліпих узбіч Знов ховає думки щоденні. Запаливши вогні, мовчить, Назбиравши зірок в долоні, Суховієм в
Позначка: педагог
Загартована болем, заточена
Загартована болем, заточена, Відчайдушно-розкута, розхристана, Безтурботно-слабка, заморочена, Я забула, проспала всі істини. За відверто-насиченим поглядом Заховаю мотиви зримовані. Я несу на смітник свіжі спогади, Ті,
І знову зацвіли черешні білі
І знову зацвіли черешні білі, Вигукують у сад тебе й мене. У ці чарівні диво-заметілі Кохання наше нас не обмине. Куди не глянь – усюди
Пророки, зрадники, злочинці…
Пророки, зрадники, злочинці, Таланти, збоченці, уми… Великі й ниці українці – Усе це ми.Усе це ми. Ми – різні і в нутрі, і зовні, Між
Риска
Сьогодні не стало Педагога, Поета, Людини – Віктора Макаровича Осадчого… На цвинтарі вражають почуття Дві дати на хрестах і обелісках, А проміж дат — одна
Дерево Правди
Я дерево Правди, гіллясте, живуче, стою я на вітрі, квітую на кручі. Ні ворог, ні ворон, лихий і проклятий, співучого віття не зміг обкарнати. Я