1945– 2015 – Ну, проходи, графиня Разумовская, я очень рад! Перекосился его китель от наград – Медали, ордена Победы, Славы… Мы просто не имеем права
Позначка: печаль
Мамина печаль
Рідна мова Живи, рідна мово, Як сонечко в небі, А ми, мов пташки до гнізда, Так до тебе. І радуй ти людям серця, Їхні й
ЗАХВОРІЛА МОЯ УКРАЇНА
Захворіла моя Україна, Із Дніпра голубими очима, Із карпатських річок голосочком, Із гірського намиста разочком, Із косою, з морськими вітрами, І волоссям, що пахне степами…
Треба вірити в казки
Я вітер, я хмарка. Повію, лечу, Громом загуркочу, Дощем упаду. Сяду на квіти, Нектар той п’янкий Жучком-павучком Жадібно п’ю. Коником у травах Стрибаю, тріщу, Метеликом
ДОРОГА ДОДОМУ
ДОДОМУ ХОЧУ Снаряди рвуться – степ ввесь дибом. Заслало небо чорним димом. Вогонь пекельний скрізь палає, З домівок страх всіх виганяє. І їдуть люди геть
Предчувствие войны
Мне думать больно Россия! Остановись! Ты не тиран! (П. Акимов) Из гнусной лжи и устремлений Порой рождается тиран. Мир разрушая без сомнений, Он оживляет сотни
ШКІЛЬНИЙ ВАЛЬС
НЕ В ТОМУ РІЧ… У небі журавлиний клич. Летять, бо вже зима невдовзі. Тебе, мій любий, клич не клич – Знов пустота лиш на порозі.
Колінопреклоненні
«ПРАВЕДНИКИ» Рождаємося праведні і чисті, Умившись материнським молоком, П’ємо життя з криниці вод іскристих, І віддано крокуємо в Содом. Надії серця небо потрясають, Криштально чиста
Біля цвинтарів поставте хрести
Біля цвинтарів поставте хрести Чом чорні хрести оповили країну. Несуть в собі сум і печаль, Стоять край доріг у негожу годину І в ясну годину,
Я останусь с тобой …
Я останусь с тобой в этой буре кинжалов, Я закрою тебя от выстрелов нравов. Я не брошу тебя в психической бойне. А ты по душе
Бабье лето паутиной пролетело…
Я по улице этой, как на праздник хожу И встречаю знакомые лица… Очень мало всего у тебя я прошу- Не сердись на меня и не
НОВОГОДНЕЕ
НОВОГОДНЕЕ Полночь… Старый год уходит под напевы вьюг… С НОВЫМ ГОДОМ! С НОВЫМ СЧАСТЬЕМ , мой далёкий друг! Очень жаль, что километры разделяют нас… Хорошо