Картина Дуб у реки Эльба зимой Юхана Даля

Треба вірити в казки

Я вітер, я хмарка.
Повію, лечу,
Громом загуркочу,
Дощем упаду.

Сяду на квіти,
Нектар той п’янкий
Жучком-павучком
Жадібно п’ю.

Коником у травах
Стрибаю, тріщу,
Метеликом в небо
Знову піднімусь.
Дума за думою
Мову вела,
На круті косогори
Вечір лягав.

Сонечко тепле
Замріяно в далях
На вербах гойдалось
Під спів колисковий.

***
Немає, немає
У світі добра,
Де пісень не співають,
Не п’ють де вина.

В очах яких сльози,
У серці лиш зло
І кров із жил сушить
Та куля стальна.

Немає, немає
У світі добра,
Де пісень не співають,
Де любові нема.

На майдані зібрання,
Стільки плюнуто слів.
У кожного в грудях
Лиш камінь важкий.

Немає, немає
У світі добра,
Де пісень не співають,
У хаті хліба нема.

Під парканом голодна
Дитина сидить.
Дідусь продає
Вже й медаль «За Берлін».

Немає, немає
У світі добра,
Де пісень не співають,
Не п’ють де вина.

***
Похилилась стара хата,
Огорожа впала,
Заросла травою стежка,
Та ще й крапивою.

У пустих вікнах гуляв вітер
У самоті болючій.
Уже ніхто сюди не прийде.
Ідуть минають люди.

Вже ніхто не зайде в двері,
Слово не промовить.
Тут життя навік завмерло.
Час розвіє попіл.

***
І коли б тая радість
У грудях була,
І коли б теє серце
Не знало раба.

І коли б тії очі
Не бачили бід,
Тії вуха не чули
Ненависті слів,

За пазухою камінь
Рука не держала,
У гнівнім пориві
Святом смерть не ставала.

Окроплене кров’ю
Знамено свобод.
В серці рана надовго
Пам ‘яті і тривог.

***
Ті ворони в небі,
Як чорная хмара,
Над полем літають,
Щоб його розмести.

Я в землю посіяв
Зерна золотії.
Ростіть! Так думав,
Щоб жити, не вмерти.

Ростіть на радість
І людям, й мені.
Чия тільки заздрість –
Той ворог мій злий?

Хто чорнеє лихо
Страшне напустив?
Літає, кружляє
Над полем моїм.

Дайте стріли і лук,
Розтягну тятиву.
Постріл знайде мій ціль.
Бути, бути добру.

***
Треба вірити в казки.
Все буває у житті.
Ти сьогодні пан ніхто,
Завтра матимеш всього:

Гривні, долари і друзів.
І тебе всі палко люблять
Твоє ім’я на вустах,
Мов на квітах той нектар.

Треба вірити в казки:
Жити легше так в житті.
Коли зрадить доля зла,
Серце віра зігріва.

***
Вітер, холодний вітер
Вовком виє у дикому полі.
Морозом і снігом гуляє січень,
Мов кінь білогривий на волі.

Бринять чарівні його струни,
Як страшні, як сумні ці пісні.
Холодом здавить безсилії груди
І голос таємний все мовить: «Спи, спи».

Сонця згасає вогонь.
Осліпло напружені очі.
Я чую, я чую крізь сон
Ту пісню зимової ночі.

***
Онімілий, омертвілий
Дуб стоїть високий.
Сонце сушить його жили.
Вітер мете попіл.

А птахи мимо летять,
Сядуть, відпочинуть.
Гнізда тільки не звивають,
Де життя немає.

Онімілий, омертвілий
Дуб стоїть високий.
Дятел лупить, зголоднілий,
Його мертві боки.

Залиште відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *