Ти знаєш, мамо, як болить душа, І сльози ллють з очей безперестанку. Коло усе не варте і гроша, А люди гинуть з вечора й до
Позначка: Мати
Місяць, що стер наші сни…
Місяць, що стер наші сни… Тиша, яка не для нас… Ми дочекались весни В цей розтривожений час. Місяць, який поміж днів Висмоктав спокій до дна.
Реве Дніпро і діти плачуть
Реве Дніпро і діти плачуть, Будинки рушаться, дими… Невже Господь цього не бачить? Де ж білий ангел із крильми? Підвали сірі, відчай, болі, В кутку
Моя Україна
Моя Україна слізьми оповита. У тяжкому горі вся кров’ю полита. В сльозах матерів вся молитвою стала – Двох братських народів страждання зазнала. Росіє, задумайся!… Прозріють
Цілуйте бабусині руки
Цілуйте бабусині руки Натруджені в праці тяжкій. Коли вас зове, поспішайте До неї, внучатка, мерщій. Цілуйте бабусині очі, Їх мудрості зрілу красу. І не відводьте
Мої мрії
Мої мрії Вже сонце раділо пташиним пісням, В проміннях воно просиналось, Я в мріях щасливих його зустрічав – Мені так дитинство згадалось, Там тато і
Весна надворі…
Весна надворі – діти помирають, Від куль на сході, Боже, борони! Добро не сієм, негатив збираєм. Як далі жити, Господи, прости! Невже, та все ж
Спокута
У маминім саду розквітла вишня, Полонить душу ніжний аромат… Та мама зустрічать мене не вийшла, Бо відійшла вже кілька літ назад. . Іду до хати,
Як сонце сходить і сідає…
Живе Матуся в самотині, одна-одненька у хатині. Дочки в заміжжі, у родині; сини в Європі, на чужині. Онуки рідко приїжджають, а як бувають – м’яч
Подвиг скасуванню не підлягає
Життя не щадило Героїв Радянського Союзу батька і сина Соколів із с.Козельного. Та зламати їх було неможливо. Лінія фронту після битви на Курській дузі стрімко
Она красивая была
Она красивая была. И мы ушли встречать рассветы. Все видела одна луна… И улетел я на край света. И годы шли. Шагал вперед. Но снова
Вікна батьківської хати
Я давно не була на подвір’ї старенької хати, Не ступала ногою на батьківський рідний поріг, Де з теплом і любов’ю стрічала нас любляча мати, Коли