ЛІТНІЙ РАНОК Мерехтить сріблястим сяйвом вранішня трава, Кучеряві хмари в небі, ніби острови, Вітерець пустує, листям грається в гілках, Їжачок спішить до діток з яблуком

Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
ЛІТНІЙ РАНОК Мерехтить сріблястим сяйвом вранішня трава, Кучеряві хмари в небі, ніби острови, Вітерець пустує, листям грається в гілках, Їжачок спішить до діток з яблуком
ОБЕРНИТЕСЬ НА ЧУЖОЕ ГОРЕ. ПОМОГИТЕ БОЛЯЩИМ И БЕДНЫМ . ПОПРОСИТЕ ЗАЩИТЫ У Б О Г А И НЕ БУДЬТЕ ИЗЛИШНЕ ВРЕДНЫ… *** Уж догорает март
Життя Усе минає – горе, страх і сльози, Все відступає – зрада, відчай, біль. Проходить дощ і замовкають грози, Сніг розтає, вщухає заметіль. Минає свято
РОМЕН Душею до тебе припала, Уквітчане місто Ромен, Тебе споконвік прославляло, Чимало відомих імен. Вздовж берега Ромену-річки – Уквітчані хатки, садки, Розвилисті стежки, мов стрічки,
Мамин рушник Я взяв у руки рушника, Що вишивала мама. На ньому пісня солов’я Й калина кучерява. На ньому вишите життя, Яке вона прожила, На
Я научусь летать во сне, Пусть даже счастье только снится … Прочитаны судьбы страницы. Ну что нового будет там? Пора. Идём в дорогу мы… Пора.
За життям своїм згорьованим я плачу, За роками, що пройшли і не вернуться. Побажайте мені, люди, ви удачу, Щоб зуміла не зламаться, не зігнуться. Треба
Я, Захарченко Віта Анатоліївна („… ім’я моє в перекладі – життя, бо дуже крихітною народилась я…”). Родом я з Недригайлівського району, мальовничого села Червона Слобода.
ХТО МИ Є? Ми українці? Хто ми є? У кожного ім`я своє. Ми українці не по крові! Ми українці по любові До Української землі. То
ВСТАНУ – ВЫСТОЮ Ворон ворону глаз не выклюет. Аист аисту не соврёт. А полынь-трава горечь выплюнет, Мимо кто пройдёт – подберёт. Голубь с голубем разворкуется.
«Блаженнее давать, нежели принимать»,- так говорил Господь, но всякий ли внимает. Кто внемлет, тот и понимает. К кому обращены слова сии? У каждого понятия свои.
Рано ми вмієм любити, Пізно – любов шанувати. М. Луків Різні долі бувають, а дісталась нещасна: в юнака закохалась щиро дівчина красна. Закохалася ніжно, так