Пахне призьба Пахне призьба свіжою глиною, З бовдура дим ковиля, Мама ідуть з диво-жоржиною, Літо знімає бриля. Сяє сонце, ні хмарки, ні вітру. Боже, яка
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Пахне призьба Пахне призьба свіжою глиною, З бовдура дим ковиля, Мама ідуть з диво-жоржиною, Літо знімає бриля. Сяє сонце, ні хмарки, ні вітру. Боже, яка
Мамин рушник Я взяв у руки рушника, Що вишивала мама. На ньому пісня солов’я Й калина кучерява. На ньому вишите життя, Яке вона прожила, На
День 10 серпня 2010 року стане особливо пам’ятним для Параски Семенівни Каливод і Івана Даниловича Стрижка. День, коли збулося сокровенне бажання – побути в місцях,
БРАТУ Донецькому Олексію Георгійовичу (Притча-побажання) І Послухай, брате, що тобі скажу: Бог виліпив із глини чоловіка. Та глини залишилася частина невелика. – Що хочеш, чоловіче?
Ой встану я рано, Та вийду у поле, Та тебе спитаю, Доле моя, Доле. Чом ти не весела? Чому зажурилась? Наче стара мати, На тин
Лечу… Все кличе ластів’їний щебіт у той дитячий літокрай. Тож знов лечу, лечу до тебе — моє ти серденько не край. Заглядає подвір’я пустка в