Колись закінчиться війна… А поки що – життя в руїнах, в боях пекельних Україна і мати в траурній хустині, бо сина втратила вона. . Колись
Позначка: Батьківщина
Перемога хай співа
Осінь стогне, плаче, тужить, Дощ вже сипле крижаний. Небо їй, бач, вірно служить, Встигне все, хоч день малий. Все покрила шкірка льоду, А дерева –
Козак і яничар
Сучасна балада Нове століття новий його знак: Зрадницю-люльку закинув козак, Вийшов на битву без шаблі й меча, Словом, неначе стрілою, влуча. Щира й правдива козацька
Тепле бабине літо…
Тепле бабине літо і холодна війна… Там, де люди привітні – несумісна вона. . Ворог – хижий придурок нищить землю мою, люд шукає притулок у
Переплутались дні і ночі
Переплутались дні і ночі, наче десь за Полярним колом… Сняться сни нам якісь пророчі ті, яких не було ніколи. . Бовдуряччя прийшло на Землю, нищить
Гранатовий мед
НОВЕЛИ з ВІЙНИ (Цикл) ГРАНАТОВИЙ М Е Д На український блок-пост підійшов із неконтрольованого села якийсь дід у потертому одязі зі клітчастою сумочкою. – Здрастуйте,
Буде тобі, враже!…
Тобі буде, враже, як Залужний скаже й ЗСУ покаже: путь в полон чи у «двохстоті» – полку, батальйону, роті! Геть рашистів з України! Геть –
З поверненням , Пташко!
З поверненням , пташечко люба, До рідного дому, Катрусю! Де все пережите сховаєш. Ти волі ціну добре знаєш. Всі болі з душі,ніби камінь , Важкий
Мені приснився ранок без війни
Мені приснився ранок без війни: Проміння тепле в шибку заглядає, І пахнуть медом навіть полини, На вітрі крона яблуні гойдає… Співає пташка пісню, не втиха,
Перше літо без літа
Перше літо без літа. Весна без весни. Перший лютий – по справжньому лютий. Десь, напевне, був шлях, не такий, запасний. Не оцей, де спіткаються люди
Літо прощається…
Літо прощається з нами. Принишкли в’юнкі спориші. Валізи складає й рукою Згортає сльозу на щоці. Війною пошкоджені крила Від страху і болю тремтять. Не знає
Скажи, Всевишній, слово
Що це? Гуркоче грім у хмарі грозовій? Ні! Це летять снаряди по моїй землі! Це рідну Україну вже на шмаття рвуть. Там хлопці молодії кров