Доларів зелених купу я збирала всі роки І подумала,однако полетять в усі кутки. Приглашали мене в штати,мабуть це я і зроблю Прощай рідна Україна,я усіх
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Доларів зелених купу я збирала всі роки І подумала,однако полетять в усі кутки. Приглашали мене в штати,мабуть це я і зроблю Прощай рідна Україна,я усіх
Розкажу вам люди добрі, до чого дійшла наука Як мене перелякали, коли няньчила онука Ось зібрався син в поїздку, впав він долі на коліна Плаче:”Мамо,ви
Гори,гори моя звезда, поёт жена ему на ухо, Но он не понял ни черта, и сделал вид ,что нету слуха. Тогда она стихи читать, хоть
Ввечері з роботи ,бахнувши дверима, Залетіла жінка ,наче вітер в спину Вже строє вечерю чоловік на кухні, Жінка із розгону на стіл ставе тухлі: “глянь
Якось з подругою рішили,піти в клуб кому за 30, Виросли неначе крила,вже той клуб ночами сниться. Накрутила бігуді,чолку ловко начесала, Намазюкала і губи, щоб не
Ветерани Залишилось мало ветеранів. Більшість їх земля пухка забрала. Всі трудилися до сил останніх, Слава про діла їх не згасала. Були серед них і волонтери,
Я віддав життя своє роботі, Все до крихти людям я віддав. Пацієнтів моїх тисяч сотні Від недуги, зла я врятував. Все робив це чесно дні
„Engel (sagt man) wüßten oft nicht, ob sie unter Lebenden gehn oder Toten.“ R.-M. Rilke Тихо наче всесвіт згинув, навіть кішка попід тином незворушно розляглась,
З ненависті відлік повітря для творчого пошуку слів, яких треба тисячі літрів, щоб з розуму твір кожний звів. Я першим не буду ніколи, бо вже
Змінитись, важливо, можливо, і краще, схопитись за голову, думати, ніч, і глянути в небо безстрашно, мов пращур, і скинути мужньо з плечей параліч. По місту
У звуках ПінкФлойду ховається відчай, той самий, що в смерті принцеси Діани, це все—існування жахливого свідчить, але—є абсент і маріхуана. За ними сховатись так легко
Борис Грінченко укладає словник української мови. «Нет этой мовы, да и быть не может, Не может быть», – із мракобісся чуть. Зловісний погляд, дихання вороже,