Доктор Пирогов

Вдячний пацієнтам

Я віддав життя своє роботі,
Все до крихти людям я віддав.
Пацієнтів моїх тисяч сотні
Від недуги, зла я врятував.

Все робив це чесно дні і ночі.
Вихідних, святкових не було.
Я на виклики збиравсь охоче
На лінійці в хутір чи в село.

Знав: мене чекають важко хворі.
Часу гаяти не можна. Ні!
Дощ періще. Темрява надворі.
Часто застрявав наш віз в багні.

Надавав я допомогу дітям.
Вдома роди в породіль прийшов.
Часто поміч надавалась літнім,
Хворим бабусям і дідусям.

Я не ображався ні на кого,
Хоч отримував низьку платню.
Біля ліжка хворого важкого
Ніч проводив часто не одну.

І тепер, гуляючи надворі,
Тихо йду старечою ходою.
Впізнають мене колишні хворі,
Дякують, вітаються зі мною.

Це для мене є найбільша радість.
Це – найбільша нагорода є!
Забувається враз навіть старість.
Сил пожить ще трохи надає.
Вересень 2006 р.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *