Працелюб Дяченку М.І. з нагоди 60-літнього ювілею Пам’ятаю: тридцять років тому в кабінет Несміливо чоловік зайшов до мене. Дешевенький костюм, простий селянський кашкет, Видно хлопець
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Працелюб Дяченку М.І. з нагоди 60-літнього ювілею Пам’ятаю: тридцять років тому в кабінет Несміливо чоловік зайшов до мене. Дешевенький костюм, простий селянський кашкет, Видно хлопець
Байки Байки не родяться з нічого. Вони беруться із життя. Це не являється секретом ні для кого. Байки – це вад людини викриття. Байки кусючі
Ми певні, що в українській літературі зʼявиться ще багато діячів, рівних Шевченкові талантом, але не буде вже ні одного рівного йому своїм значенням у справі
Ромен! Ромен! Історії колиска, Взірець містам – великим і малим. Ти – місто чистоти, порядку, блиску, Тебе всі знають вже давно таким. Якщо заглянути в
Світлій пам’яті моєї мами Матяш Олександри Яківни присвячую. Я до мами іду. Вже в розлуці ми десять років. Знаю, зустрічі нашій відбутися не дано. Та
Моє кохання неземне, Воно мені дарує крила. Моє кохання неземне, І побороть його несила. Приходить день, приходить час, І кохання зростає. Його з коханим нема
Іван Михайлович Овчаренко. Романтичний поет Роменщини.
Народився 20 серпня 1862 року в селі Велика Салтовка, Васильківського району, Кївської губернії. Син священика. Початкову освіту отримав в Київському Софійському духовному училищі, звідти перейшов
Літературний гурток: “Проба пера”. Село Пустовійтівка. Керівник – Тамара Марченко. Для багатьох із нас Пустовійтівка стала столицею серця, столицею творчого і духовного злету на все
Ода крові. Це все старе, слова лиш нові: Життя стоїть на складу крові. Приходить кров якась не та, Від капілярів живота. В печінці, в нирках,
”Хто боїться страждання, той вже страждає від остраху.” М.Монтень Бывает в жизни очень важно В душе надежду сохранить, Любовь понять порою сложно, А уж ёё
Академіку Харченку Петру Андрійовичу. Заспівай мені, заспівай. Ну, а я, хоч на мить, відпочину. Дай мені, хто зна що, але дай. Чи то на́слідок, чи