Я люблю свою осінь – до болю красиву,
Ніжну неба в ній просинь й помірні дощі.
Вона дуже яскрава і трішечки сива…
А в тумани пливуть журавлині ключі.
.
Чую дзвін журавлів у просторі небеснім,
Покотилась сльоза, повна смутку й жалю…
Журавлі-журавлі, поверніть мене в весни,
Бо душа молода, я ще ніжно люблю.
.
Та мій крик із землі журавлі вже не чують,
Темні хмари вони розрізають крилом…
А душі моїй осінь знов холод віщує.
Тільки ніжна любов гріє серце теплом.
