Німецько-радянська війна

22 червня – ДЕНЬ СКОРБОТИ і ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ВІЙНИ В УКРАЇНІ. Сучасна стадія фашизму – рашизм. Навіть у цей час росія нанесла авіабомбові, ракетні та шахедні удари по житлових будинках і промисловій зоні у Слов’янську, Краматорську, Ніжині, є загиблі та руйнування соціальної інфраструктури, здійснює постійний обстріл прикордоння…

     НІМЕЦЬКО-РАДЯНСЬКА ВІЙНА: сутність, історія, політика, стратегія, філософія, наслідки?

Сорок перше літо, червневий світанок,
розверзлось небо, впав залізний птах.
Та не з росою він, а з кров’ю – ранок
на українських землях, по полях.

НІМЕЦЬКО-РАДЯНСЬКА ВІЙНА (або Велика Вітчизняна війна в радянській та пострадянській історіографії) тривала з 22 червня 1941 р. по 9 травня 1945 року, і була наймасштабнішим і найкривавішим збройним конфліктом у світовій історії. Вона стала ключовою частиною Другої світової війни і мала величезний вплив на долю світу.

СУТНІСТЬ:

• Війна на знищення. Для нацистської Німеччини це була війна на знищення. Її метою було не просто розгромити СРСР, а знищити радянську державу, ліквідувати “більшовицьку загрозу” (яку вони пов’язували з єврейством), отримати “життєвий простір” (Lebensraum) на Сході для німецького народу, колонізувати слов’янські території та нещадно експлуатувати їхні ресурси. Це супроводжувалося геноцидом єврейського населення (Голокостом) та жорстоким поводженням з військовополоненими і цивільним населенням.
• Ідеологічне протистояння. Це було зіткнення двох тоталітарних ідеологій – нацизму та комунізму, хоча обидва режими мали певні схожі риси в методах управління та придушення дисидентства і демократії та свободи.
• Оборона та виживання. Для Радянського Союзу, особливо на початковому етапі, війна мала характер оборонної, вітчизняної війни за виживання, хоча згодом, після Московської і Сталінградської битв та переходу ініціативи, вона набула також рис визвольної (для окупованих територій) та наступальної війни.

ПОЛІТИКА:

• Нацистська політика:
  • “План Ост” – це довгостроковий план колонізації та германізації окупованих східних територій, що передбачав масові депортації, знищення місцевого населення (переважно слов’янського), вивезеня його на роботи до рейху та заселення цих земель німцями.
  • “Остаточне розв’язання єврейського питання”. Систематичне винищення євреїв Європи, що активно здійснювалося на окупованих радянських територіях за допомогою айнзатцгруп.
  • Експлуатація ресурсів. Максимальне викачування сільськогосподарської продукції, промислових потужностей та робочої сили з окупованих територій для потреб німецької військової машини.
• Радянська політика:
  • “Все для фронту, все для перемоги”! Мобілізація всіх ресурсів країни на потреби війни, централізоване управління економікою, переорієнтація промисловості на військове виробництво, розгортання заводів у тилу.
  • Пропаганда. Активна пропагандистська кампанія, що мала на меті об’єднання народу перед обличчям ворога, підкреслюючи патріотизм та героїзм.
  • Жорстка централізація. Посилення сталінського тоталітарного режиму, придушення будь-якого інакомислення, масові репресії та депортації народів, які вважалися “неблагонадійними”.
  • Тактика “спаленої землі”. Знищення всього, що могло бути використане ворогом, при відступі радянських військ. Так було підірвавно знаменитий Дніпрогес, багато інших об’єктів.

СТРАТЕГІЯ:

• НІМЕЦЬКА стратегія:
  • “Бліцкриг” (блискавична війна). Початкова стратегія, спрямована на швидкий розгром СРСР за допомогою танкових клинів та авіації, щоб уникнути затяжної війни на два фронти. Цей план (“Барбаросса”) мав на меті захоплення ключових промислових та сільськогосподарських районів, а також столиці.
  • Знищення основних сил ворога. Спроби оточення та знищення основних угруповань Червоної армії на прикордонних територіях, що, фактично, й відбулося.
  • Просування на Схід. Основні напрямки ударів: північний (на Ленінград), центральний (на Москву) та південний (на Київ, потім на Кавказ та Волгу).
• РАДЯНСЬКА стратегія:
  • Глибока оборона. На початковому етапі – спроба зупинити наступ німців, використовуючи глибину території та масовий опір.
  • Евакуація промисловості. Переміщення тисяч заводів та фабрик на східні райони країни для збереження виробничого потенціалу.
  • Контрнаступи та наступальні операції. Після перелому в Сталінградській битві та на Курській дузі – перехід до широкомасштабних наступальних операцій, таких як “Багратіон”, Ясько-Кишинівська, Вісло-Одерська, Берлінська операції, спрямованих на повне вигнання ворога з радянської території та його розгром.
  • Партизанський Рух. Широкомасштабний партизанський рух на окупованих територіях, що послаблював німецьку логістику та моральний дух. Варто лише пригадати знаменитий рейд «Від Путивля – до Карпат».

Наслідки:

• Людські втрати: Катастрофічні. СРСР зазнав найбільших втрат у Другій світовій війні – за різними оцінками, від 27 до 40 мільйонів людей (військових та цивільних), що становить приблизно 40-44% від загальних втрат СРСР. Україна втратила щонайменше 5,4 млн осіб, або кожен шостий мешканець, а 2,3 млн було вивезено на примусові роботи.
• Матеріальні збитки: Колосальні. Значна частина європейської частини СРСР була зруйнована, тисячі міст і сіл перетворені на руїни, знищено промислові підприємства, сільськогосподарські угіддя, інфраструктури. Загальні збитки економіці України сягали 40%.
• Зміни в геополітичному ландшафті:
  • Зміцнення СРСР: Радянський Союз вийшов з війни як одна з двох наддержав, його міжнародний авторитет значно зріс, він розширив свій вплив на Центральну та Східну Європу.
  • Поділ світу: Сформувалися два протиборчі блоки – соціалістичний на чолі з СРСР та капіталістичний на чолі зі США, що призвело до початку Холодної війни.
  • Об’єднання українських земель: Одним з важливих наслідків для України стало завершення процесу об’єднання українських земель у складі УРСР.
• Морально-психологічні наслідки: Травматичний досвід для багатьох поколінь, глибокі зміни у суспільній свідомості.
• Нюрнберзький процес: Засудження нацистських військових злочинців, що стало важливим прецедентом у міжнародному праві.

НІМЕЦЬКО-РАДЯНСЬКА ВІЙНА є однією з найтрагедійніших сторінок історії, що залишила глибокий слід у долі мільйонів людей та кардинально змінила світовий геополітичний порядок.

УЧАСТЬ УКРАЇНИ в німецько-радянській війні, як і в Другій світовій загалом, була надзвичайно вагомою, складною, трагічною та багатовекторною. Українські землі стали ареною найжорстокіших бойових дій, а український народ зазнав неймовірних страждань і втрат.

1. Територія як поле бою:

• Стратегічне значення: Україна мала колосальне стратегічне та економічне значення для обох воюючих сторін. Її чорноземи, промисловий потенціал (Донбас, Придніпров’я), доступ до Чорного моря і транзитні шляхи робили її ключовим об’єктом німецької агресії.
• Повна окупація. Практично вся територія Української РСР була окупована нацистською Німеччиною та її союзниками (Румунією, Угорщиною) у 1941-1942 роках. Це означало, що бойові дії двічі прокотилися українськими землями: спочатку під час наступу Вермахту, а потім – під час радянських контрнаступів та визволення.
• Найбільші битви. На території України відбувалися одні з найбільших та найкривавіших битв війни:
  • Прикордонні битви 1941 року – вже з перших днів війни Україна стала епіцентром запеклого опору, хоча радянські війська зазнавали тяжких поразок.
  • Оборона Києва (1941 р.): Одна з найдовших і найтрагічніших оборонних операцій початкового етапу війни, що закінчилася оточенням і загибеллю сотень тисяч радянських солдат, зокрема українських.
  • Оборона Одеси та Севастополя (1941-1942 рр.): Тривалі та героїчні оборони, які надовго скували значні сили Вермахту.
  • Битва за Дніпро (1943 р.): Одна з найбільших битв у світовій історії, що стала ключовою для звільнення Лівобережної України та Києва. У «Пісні про Дніпро» є такі рядки: Ти дививсь на бій, мов прибій ріки,

Ми в атаку йшли в перегін.Хто в Дніпро поліг, буде жить віки,  Якщо сміливо бився він.               Ворог ліз до нас, ятрив біль без меж,Смертний бій гримів, як гроза.Ой, Дніпро, Дніпро, ти у даль течеш, І вода твоя – мов сльоза.            Кров фашистських псів, мов ріка,тече,І для них настав час негод.Мов Дніпро у скрес, ворогів січе     Наша армія, наш народ!

• Корсунь-Шевченківська операція (1944 р.): Масштабне оточення німецьких військ, що отримало назву “другий Сталінград”.
• Операції по визволенню Правобережної України та Карпат (1944 р.): Серія

наступальних операцій, які призвели до повного вигнання нацистських окупантів з території України.

2. ЛЮДСЬКІ втрати та внесок у Перемогу:

• Найбільші жертви: Україна зазнала найбільших втрат серед усіх радянських республік і країн-учасниць війни. За різними оцінками, сукупні людські втрати (військових та цивільних) становлять від 8 до 10 мільйонів осіб, що є величезною часткою довоєнного населення (приблизно кожен п’ятий українець).
  • З них: близько 3-4 млн військових та близько 5 млн цивільних.
  • Понад 2,5 млн українців було вивезено на примусові роботи до Німеччини (остарбайтери).
• Внесок у Червону армію: Більше 6 мільйонів українців воювали у складі Червоної армії. Українці складали значну частину особового складу низки фронтів, особливо тих, що діяли на території України (Українські фронти). Понад 2,5 млн українців були нагороджені радянськими та західними медалями й орденами, понад 2 тис. стали Героями Радянського Союзу (з них 32 – двічі).
• Участь в арміях союзників. Українці воювали також у складі армій інших країн Антигітлерівської коаліції:
  • Польща (до 120 тис. осіб у 1939 році).
  • США (до 80 тис.).
  • Канада (до 45 тис.).
  • Франція (до 5 тис.).
  • Це підкреслює глобальний характер української участі в боротьбі проти нацизму.

3. Опір та визвольний рух:

• Радянський партизанський рух: На окупованих територіях України діяв потужний радянський партизанський рух, що підривав німецькі комунікації та відволікав значні сили окупантів.
• Український націоналістичний Рух. Разом із радянським опором, на території України (особливо на західних землях) активно діяв український націоналістичний рух, представлений головним чином Організацією Українських Націоналістів (ОУН) та її збройним крилом – Українською Повстанською Армією (УПА). УПА боролася як проти німецьких окупантів, так і проти радянської влади, прагнучи створення незалежної Української держави. Ця боротьба мала складний характер.
• Допомога євреям: Понад 2 тисячі українців отримали почесне звання “Праведник народів світу” за порятунок євреїв від Голокосту.

4. Економічні наслідки:

• Масштабні руйнування: Економіка України зазнала колосальних збитків. Було зруйновано понад 700 міст і містечок, 28 тисяч сіл, тисячі промислових підприємств, залізниць, мостів, об’єктів інфраструктури. Матеріальні збитки оцінюються в сотні мільярдів рублів тогочасних цін, що становило понад 45% від загальних збитків усього СРСР.
• Аграрний сектор: Сільське господарство було повністю спустошене: знищено худобу, вивезено техніку.
• Голод 1946-1947 років: Після війни Україна зіткнулася також з голодом, спричиненим військовими руйнуваннями, посухою та несправедливою радянською продовольчою політикою.

5. Політичні наслідки:

• Об’єднання українських земель. Важливим наслідком війни для України стало остаточне об’єднання переважної більшості українських етнічних земель у складі Української РСР (приєднання Західної України, Закарпаття, Північної Буковини та Південної Бессарабії).
• Заснування ООН: Завдяки значному внеску у перемогу та визнанню її жертв, Україна (як УРСР) стала однією з держав-засновниць Організації Об’єднаних Націй, що було важливим кроком на шляху до міжнародного визнання.

ОТЖЕ, Україна була не просто “територією”, де відбувалися бойові дії, а активним і багатогранним учасником німецько-радянської війни, який заплатив за перемогу найвищу ціну.

ВИЗНАЧИТИ єдину “формулу війни” досить складно, оскільки війна є багатогранним і надзвичайно складним явищем, яке вивчається різними науками – філософією, політологією, соціологією, історією, військовою наукою. ПРОТЕ, можна виділити кілька ключових підходів і “формул”, які намагаються охопити її сутність.

1. КЛАСИЧНА “формула” Карла фон Клаузевіца. Найвідомішою і, мабуть, найбільш цитованою “формулою” війни, є визначення пруського генекрала, реформатора і військового теоретика К. Клаузевіца (1780-1831 рр.ж.) з його праці “Про війну” («Vom Kriege», публікація у 1832 р.): “Війна є ніщо інше, як продовження політики іншими засобами”. Ця формула означає, що війна – це не самоціль, а інструмент для досягнення певної політичної мети. Вона є частиною політичного процесу, коли дипломатичні та інші засоби вичерпані, і держава вдається до насильства, щоб змусити противника виконати свою волю. К. Клаузевіц також підкреслював, що війна – це акт насильства, спрямований на знищення ворога, і що вона завжди містить елементи “чудернацької трійці”:

• Первинне насильство, ненависть і ворожість (пов’язані з природою народу).
• Ймовірність і випадковість (пов’язані з мистецтвом полководця).
• Інструмент політики (пов’язані з розумом уряду).

2. ФІЛОСОФСЬКІ підходи до сутності війни. Філософи розглядають війну з різних ракурсів, шукаючи її першопричини та сутність. Деякі з підходів:

• Війна як природний стан (Томас Гоббс): За ним, у “природному стані” людство перебуває у стані “війни всіх проти всіх” (bellum omnium contra omnes), де “людина людині вовк”. Війна є неминучим наслідком егоїстичної природи людини, а держава (Левіафан) створюється для її приборкання.
• Війна як боротьба за владу та ресурси. Багато філософів та істориків розглядають війну як боротьбу за контроль над територіями, ресурсами, населенням, ринками збуту або за домінування у світовій політиці.
• Війна як вияв “волі до влади” (Фрідріх Ніцше). Згідно з ним, війна може бути проявом глибинної людської “волі до влади”, прагнення до самоствердження та домінування.
• Війна як соціальний конфлікт. З соціологічної точки зору, війна є крайньою формою соціального конфлікту між великими групами людей (державами, націями), коли суперечності досягають такого рівня, що їх неможливо вирішити мирним шляхом.
• Війна як засіб очищення / оновлення. Деякі (часто мілітаристські) ідеології або філософські течії розглядають війну як спосіб “очищення” суспільства, перевірки його сили, або як необхідний етап для “оновлення” світу. Це, зокрема, було характерно для деяких філософських обґрунтувань воєн у XX столітті.
• Війна як зло, що руйнує мораль. Протилежний підхід підкреслює руйнівний характер війни для моралі, етики та людської гідності. Війна, за цією логікою, робить мораль “нікчемною”.

3. “Формула” агресора та захисника. У контексті сучасної російсько-української війни, українські філософи та публіцисти часто розрізняють формули війни для агресора та захисника:

• Формула агресора (“епітемегалотимія”): “Кинути виклик і взяти гору” – тобто напад з метою завоювання, домінування, розширення впливу. Це ірраціональне прагнення до абсолютної величі.
• Формула захисника (“алексомегалотимія”): “Відповісти на виклик і перемогти” – тобто оборона, яка є морально вищою настановою, спрямованою на захист свого існування, цінностей та незалежності.

ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК. Якщо спробувати узагальнити, “формула війни” не є простою математичною чи фізичною. Це, швидше, багатовекторне рівняння, що включає: Війна=Політична мета + Насильство + Опір + Економічні ресурси + Моральний дух + Випадковість + Людські жертви + Руйнування, де кожен із цих елементів є динамічною змінною, яка взаємодіє з іншими. СУТНІСТЬ війни залишається незмінною – це зіткнення інтересів, що розв’язуються за допомогою збройного насильства з метою нав’язування своєї волі противнику. Однак її прояви та наслідки можуть кардинально відрізнятися залежно від контексту, причин і мети. ВІЙНА: Відлуння розломів:

Сорок перше літо, червневий світанок,
розверзлось небо, впав залізний птах.
Та не з росою він, а з кров’ю – ранок
на українських землях, по полях.
Війна – жорстока, щоб людей вбивати,
вона прийшла, щоб взяти й не віддати.
З обличчм людожера звір нацистський,
з новою суттю як фашистський,
приніс скрізь смерті й різанину.
І “Lebensraum” – простір, що без міри,
мільйони впали в братську домовину.
Не просто бій, а геноциду – тіні,
де кожен подих – боротьба за честь.
Земля горіла, кров лилася в ріні,
А з ними – ненависть, яка не мала меж.
“План Ост” висів над кожною хатиною,
і Голокост збирав криваво долі.
Остання мить здавалася хвилиною,
без шансів на прощення і без волі.

СТРАТЕГІЯ і БІЛЬ:

Радянська ж твердь – то “все для фронту”,
евакуація і “спалена земля”.
Відступ гіркий, надій обірвані стронти,
але й мета – розбити ворога здаля.
І оборона Києва, Одеси міцність,
і Сталінград, де зламано хребет.
Курська дуга – залізна незворотність,
Дніпро кривавий – свідок наших бід,
що нераз тримав він бій.
На полі брані мільйони повстали,
щоб зброєю, чи словом, чи душею,
захистили землю й волю відстояли,

НАСЛІДКИ.
Війна скінчилась. Схід Європи в рабстві,
а захід-світ – зітхнув полегшено і спить.
Роздільно світ, у пост-воєнній слабкості,
вже до –  “холодної” піднявсь за мить.
Союз держав, що вийшов з вогняного пекла,
і заплатив найвищу там  ціну?
Та людська пам’ять – вона не померкла,
бо зберігає спомини про ту війну.
І з’єднання земель – наш біль і щастя,
втрати страшні, але є і причастя:
Ми вистояли, щоби навіки жити
і розвиватись, і творити.
Війна живе у пам’яті народу,
її уроки, шрами і сліди.
Ми пам’ятаємо її гіркоту,
щоб більше не було такої вже біди.

НАСТУП Радянських Військ на території України (1943-1944 рр.). Після перелому у війні, зокрема після перемоги в Курській битві влітку 1943 року, радянські війська розпочали масштабний наступ на території України, що тривав з кінця 1943 до кінця 1944 року. Цей наступ мав стратегічне значення для вигнання нацистських окупантів та їхніх союзників з українських земель.

КЛЮЧОВІ Операції та Хронологія:

• 1943 рік:
  • Звільнення Донбасу та Харкова. У серпні-вересні 1943 року радянські війська звільнили Харків та значну частину Донбасу.
  • Битва за Дніпро (серпень-грудень 1943 р.). Важлива стратегічна операція, що включала форсування Дніпра та звільнення Києва 6 листопада 1943 року.
• 1944 рік:
  • Житомирсько-Бердичівська операція (грудень 1943–січень 1944 рр.): Наступ 1-го Українського фронту, в результаті якого було звільнено значну частину Житомирської та Київської областей.
  • Корсунь-Шевченківська операція (січень-лютий 1944 р.): Оточення та розгром великого угруповання німецьких військ.
  • Рівненсько-Луцька операція (січень-лютий 1944 р.): Звільнення Рівного та Луцька.
  • Проскурівсько-Чернівецька операція (березень-квітень 1944 р.): Вихід радянських військ до передгір’я Карпат.
  • Кримська операція (квітень-травень 1944 р.): Звільнення Криму.
  • Львівсько-Сандомирська операція (липень-серпень 1944 р.): Розгром групи армій “Північна Україна” та звільнення Львова (27 липня).
  • Східно-Карпатська операція (вересень-жовтень 1944 р.): Завершення вигнання нацистських військ з території України. 28 жовтня 1944 року радянські війська вийшли на сучасний західний кордон України.

НАСЛІДКИ:

• Вигнання нацистських окупантів з території України, відзначається 28 жовтня.
• Величезні людські та матеріальні втрати для України.
• Руйнування міст, сіл та промисловості.
• Початок періоду відновлення та відбудови.

УКРАЇНСЬКА доля.

Наш дім – як арена, поле наше бойове,
де кожна п’ядь просочена сльозою.
Мільйони зламаних доль, життя як дощове.
Втрачались рідні, зрівнювались села.
І Захід, й Схід – єдині фронти болю,
від Львова до Луганська дбали волю,
і від Карпат до моря. Солдати наші,
і аж ніяк вони не з раші,
у кожному двобої, несли надію,
що відійде горе страшне, буде мрія.
Від Голоду воєнного – до звільнення земель,
від сліз матерів до героїчних звитяг.
Ми не забудем утрачених новел,
і той кривавий нескінченний шлях.

     ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ УРОКИ НІМЕЦЬКО-РАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ В КОНТЕКСТІ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ? Дуже важливе й складне запитання? ОСНОВНІ УРОКИ НІМЕЦЬКО-РАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ (1941-1945 рр.) у контексті російсько-української війни (з 2014/2022 рр. …) можуть бути такі:

1. Урок про недооцінку ворога:

• Тоді: Сталін недооцінив Гітлера, ігнорував точні розвіддані, не вірив у війну, що призвело до катастрофи 1941 року.
• Зараз: Україна у 2014 році недооцінила агресивні плани росії, особливо в Криму.
• Висновок: Ніколи не можна ігнорувати сигнали про підготовку війни.

2. Урок про важливість союзників:

• Тоді: Без ленд-лізу та антигітлерівської коаліції СРСР міг не вистояти.
• Зараз: Підтримка Заходу (США, ЄС, НАТО) – критична для України.
• Висновок: Війни виграються коаліціями, а не самотужки.

3. Урок про ресурсну війну:

• Тоді: СРСР переміг завдяки перевазі в ресурсах, виробництві техніки та мільйонів людей.
• Зараз: Росія має більше ресурсів, але Україна компенсує це якістю, технологіями й допомогою партнерів та налагодженням своїх виробництв.
• Висновок: Ресурсна база і логістика визначають тривалість війну.

4. Урок про мораль і мотивацію:

• Тоді: Велика Вітчизняна війна мала для СРСР екзистенційне значення: “або ми, або вони”.
• Зараз: Для українців – це війна за виживання, свободу і гідність, незалежність і територіальну цілісність країни.
• Висновок: Моральна перевага і патріотична мотивація – ключ до перемоги над навіть чисельно сильнішим ворогом.

5. Урок про воєнні злочини і репресії:

• Тоді: Вермахт і СС чинили масові злочини проти цивільного населення.
• Зараз: російська армія чинить злочини (Буча, Ізюм, Маріуполь), постійні обстріли цивільних людей і їхніх будинків.
• Висновок: Агресор, що чинить злочини, неминуче програє морально й політично і буде притягнутий до відповідальності в Гаазі (за злочини проти людяності/людства) та національними судами.

6. Урок про інформаційну війну:

• Тоді: Пропаганда зіграла ключову роль у мобілізації СРСР (плакати, радіозвернення, листівки).
• Зараз: Інформаційна війна йде в реальному часі, через соцмережі, медіа, кіберпростір.
• Висновок: Контроль інформаційного фронту критично-важливий для Перемоги.

7. Урок про післявоєнний порядок:

• Тоді: Перемога СРСР привела до створення нового «світового порядку», який обговорювався на конференціях, зокрем – Ялтинській.
• Зараз: Україна бореться не лише за себе, а – й за новий мирний та безпековий міжнародний геополітичний порядок у Європі і у світі.
• Висновок: Як завершиться війна, так буде формуватися нова геополітична архітектура світу.

 УКРАЇНСЬКИЙ контекст:

• Україна бореться не як СРСР, а як жертва імперії, збройної агресії, яка чинить гідний опір метрополії.
• У німецько-радянській війні Україна була театром бойових дій, тепер – суб’єктом боротьби за свою державність, незалежність і територіальну цілісеість.
• Зараз українська ідентичність – один із головних рушіїв спротиву.

 ФОРМУЛА УРОКІВ ВІЙНИ. Формула історичних уроків війни:

УРОКИ = (СИЛА × МОТИВАЦІЯ × СОЮЗНИКИ × РЕСУРСИ × ПРАВДА) ÷ (ІМПЕРСЬКА ОМАНА + ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ + ПРОПАГАНДА)

РОЗШИФРУВАННЯ:

• СИЛА – власна військова/воєнна міць.
• МОТИВАЦІЯ – екзистенційна готовність боротися до Перемоги.
• СОЮЗНИКИ – підтримка світової спільноти.
• РЕСУРСИ – техніка, економіка, логістика.
• ПРАВДА – інформаційно-реальна і справедлива політика в медіа та моральна перевага.

Проти:

• ІМПЕРСЬКА ОМАНА – хибна віра ворога у свою велич і нездоланність. Згадаймо знищення флагмана флоту «москва», інших кораблів, операцію СБУ «Павутина» та багато різних і успішних!
• ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ – аморальність агрессора, ігнорування міжнародним правом, конвенціями, звичаями ведення війни.
• ПРОПАГАНДА – постійна брехня ворога. “УРОКИ ВІЙНИ“?:

Уроки з війни проходять крізь пил,
Історія плаче, бо мало в ній сил.
Ми бачили, як у пожежах стояв
Великий народ: і страждав, і зникав.

Колись Сталінград на Сході палав,
тепер від росії весь Бахмут згорав.
Тоді боротьба була проти фашизму,
тепер проти “руського міра” й рашизму.

Союзники – сила, без них – не пройти,
ресурси і зброя ведуть до мети.
Але головне те, що в серці живе:
Чи знаєш, хто/що і куди вже веде?

Вчимося з минулого ми іти уперед,
за нами – надія,  їм пекло – всеред.
Уроки великі та в кожній війні:
той переможе, хто – в правді й в борні!

ЯКІ Ж ГОЛОВНІ ВИСНОВКИ НІМЕЦЬКО-РАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ В КОНТЕКСТІ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ?

ГОЛОВНІ ВИСНОВКИ німецько-радянської війни в контексті російсько-української війни (2022–2025 рр.):

ОСНОВНІ ВИСНОВКИ: Не можна недооцінювати ворога:

• 1939-1941 рр.: Сталін недооцінив Гітлера, вірив у «дружбу», навіть після розвідданих.
• 2014–2022 рр.: Світ і Україна довго недооцінювали імперські амбіції росії. Мінські угоди – ілюзія миру.
• Висновок: Потрібно називати речі своїми іменами, навіть коли це не вигідно політично.

2. Початкова поразка через самообман і слабку підготовку:

• СРСР отримав катастрофічні кількамільйонні втрати військових 1941 року через неготовність.
• Україна 2014-2022 рр. – армія була слабкою, оборона підготовлена погано.
• Висновок: Психологічна та фізична (озброєння) готовність до війни – запорука виживання.

3. Війна – це боротьба економік:

• Перемогу в 1941–1945 рр. здобув той, хто мав потужнішу економіку (СРСР + допомога союзників).
• Росія програє Україні, бо Захід світ став економічним тилом України.
• Висновок: Без економічної потуги та підтримки союзників не здолати агресора.

4. Геноцидний характер війни:

• Гітлер прагнув не просто перемоги, а – до знищення народів (євреїв, слов’ян).
• Російська війна проти України – геноцидна: знищення української людей, ідентичності, мови, культури, демографії.
• Висновок: Це не просто «політична війна», це – війна за буття Українського народу.

5. Роль союзників і міжнародної коаліції:

• СРСР без підтримки США та Великобританії не переміг би.
• Україна без підтримки США, ЄС, НАТО не встояла б.
• Висновок: Стратегічна співпраця з союзниками – необхідність для Перемоги.

6. Ціна перемоги – надвеличезна:

• Перемога СРСР – мільйони загиблих, знищена інфраструктура, голод.
• Перемога України можлива, але вже з великими втратами.
• Висновок: Перемога потребує максимальної мобілізації націй, ресурсів, нових технологій і моральної стійкості.

7. Після перемоги – небезпека нового тоталітаризму:

• СРСР після перемоги сам став імперією зла.
• Україні після перемоги потрібно уникнути внутрішнього авторитаризму, реваншизму, корупції.
• Висновок: Потрібен не тільки військовий, а й цивілізаційний злам, повне перезавантаження.

Війна – як дзеркало століть,
Хто правду бачить – то й встоїть.
Минулого уроки зрозумілі?
Чи – в голові вони, чи в тілі?

СУЧАСНА ФОРМУЛА ВИСНОВКІВ: Війна ≠ тільки бій. Війна = психіка + економіка + союзники + технології + зброя + культура + правда + справедливість.

Розмислено й художньо-документально досліджував – Валентин БУГРИМ. 22 червня 2025 р.