Автобіографія. Я, Заворотько Інна, народилася 22 вересня 1992 року в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. Хоча й почала своє життя саме там, але ще з
Місяць: Липень 2007
Хижко Михайло Дмитрович
Хижко М. Д. народився в селі Глинськ, Роменського району, закінчив Роменський агролісомеліоративний технікум, працював на Волині, в с.Голобах, Ковельського району, агрономом, часто друкувався в Роменській
У серці моєму – гордість
Матері й бабусі – це перші люди, котрим ми повинні підставляти своє надійне плече, допомагати їм, підтримувати фізично й морально. Цього “правила” дотримувалась і десятирічна
Зима
На морозі сонце грає, Під ногами аж рипить, Вітер вії завіває, Сипле в очі і сліпить. А малеча із санками То на гору, то з
Як є
Живу ніяк і слава Богу: Нема ні щастя, ні біди; Встаю, як пан: на праву ногу І вільний серцем назавжди. Глухим до радощів і болю
Хмара
Віхола завіяла, завила, Третій день без продиху мете, А тебе, немов блоха вкусила, Все тобі не так і все не те, Не такий і я
Туга
Коли зацвітає весна біля хати, На мене находить печалі пітьма, Не хочеться вірить, не хочеться знати Що рідної неньки й татуся нема. Не хочеться вірить,
Солов’ї
От розтьохкались, спасу немає, Розбентежили душу мою, Із-за обрію синь пробиває, Вянуть зорі в небеснім раю. Ті-ті-тінь, ті-ті-тінь на калині, Тете-тень, тете-тень у душі, Та
Слово
Надавайте значення словам, Їхнім діям у фізичнім плані, Необхідно завжди знати вам, У якому співрозмовник стані. Словом можна вбити наповал, Можна обігріти й полічити Збити
Роменка
Роменка-красуня мирно протікає, Всі малі струмочки у один скликає І вони до неї горнуться, як діти, Бо вона із ними вміє гомоніти. Виведу вас, каже,
Рікша
Те, що вуха недочули, Те, що очі недобачили, Перед долею зігнули Та безжалісно “збатрачили”. Дійсність виявилась глибшою, Як розвіялись ілюзії, Дуже легко стати рікшею Від
Порожній вагон
Твоє життя, листає вік, Біліють коси скронь, Іще один прожитий рік Зіскочив на перон. Летить вагон по колії, Колесами гримить, Поглянеш на роки свої –
