Потяг життя

Порожній вагон

Твоє життя, листає вік,
Біліють коси скронь,
Іще один прожитий рік
Зіскочив на перон.
Летить вагон по колії,
Колесами гримить,
Поглянеш на роки свої –
І серце защемить.
Які ж вони були пусті
У мріях сподівань,
Які думки були густі
У вирії страждань.
Поглянь пильніше навкруги,
На свій пустий вагон,
Зійшли і друзі, й вороги
Без тебе на перон.
А потяг срімголов мчить,
Прискорюючи хід,
Що доведеться пережить
У низці нових бід?
Не бійся, ластівко моя,
Проїдеш перегон,
Там на пероні буду я
Сідать у твій вагон.
Квиток у мене до кінця,
То ж потяг хай біжить
Зніму я сум тобі з лиця
І ляк, що набіжить.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *