Кохана

Жіночі руки

Бабусям

Бабусенько, рідна, хороша моя,
Давно вас нема. Ви вже в іншому мирі.
І в мене вже внуки, радію і я,
Коли галасають вони на подвір’ї.
Але ж я вас пам’ятаю завжди,
Як ви проводжали мене й зустрічали.
І щоб не траплялось ніколи біди,
Сварили мене, коли треба, повчали.
Було ж розповім вам про все, подивлюся у вічі,
А потім приласкаюсь і пригорнуся,
Бо ви ж є найкраща і найдобріша,
Найрозумніша в світі бабуся.
І мамою й татком були ви мені.
За це і тепер на вас я молюся.
Так будьте ж ви вічні на нашій землі,
Святії і мудрії наші бабусі!
III. 1997р.

Жіноче свято

З цим днем нас звідусіль поздоровляють.
Дарують весняні прекрасні квіти.
І як завжди, нам щастя всі бажають.
А як його потрібно розуміти?
А щастя – це коли чорніють зоряні поля,
Коли берізка – білосніжна,
Коли хлібами радує земля,
Коли ромашка в лузі – ніжна.
Щастя – це коли у лісі спів птахів,
Коли в подвір’ї лелеки гніздяться,
Коли повсюди галас дітлахів
І жвавляться вони, радіють, веселяться.
Щастя – це щоб діточки здоровими росли,
Щоб сонечко в віконце їм сміялось,
Щоб ситими завжди вони були,
З бідою щоб ніколи не стрічались.
Щоб в любові й злагоді весь вік прожити,
І сильне плече щоб поруч відчувати,
І щоб радіти тільки, ніколи не тужити,
І лише друзям двері відчиняти.
Тож не бажайте – даруйте щастя нам, чоловіки!
Даруйте сонце, сміх, весну, дощем омиту.
І будуть ваші неньки, кохані, доньки – всі жінки
Найщасливішими у світі.
III. 1995р.

Жіночі руки

Коли виходжу в поле й під ранкові звуки,
Вдихаю пахощі кормилиці-землі,
Завжди я згадую жіночі руки
І хліб м’який в сільській оселі на столі.
Бо руки ті і ніжні, й загрубілі,
Натруджені і стомлені завжди,
Холодні і гарячі, і спітнілі,
І білі, мов з джерельної води.
Їм передиху не бува ніколи:
Весь час в труді, в труді, в труді,
І в домі, на подвір’ї і у полі,
І зранку, і у спеку, і в пітьмі,
Вони і нагодують, і напоять.
Вкладуть на чисту і м’яку постіль,
І ніжно приголублять, заспокоять,
Нестерпний можуть зняти біль.
А коли пестять материнські руки,
А коли коханої руки відчуєш дотик,
То казка є, то весняних мелодій звуки
І сонця літнього гарячий подих.
То ж поважайте всі жіночі руки
І бережіть від холоду і втоми,
Від болю, від небажаної розлуки,
І завжди буде злагода і спокій в вашім домі.
VII. 1995р.

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *