ВІЧНО КВІТНИ, РОМЕН!
(Пісня)
Здрастуй рідна земле, мій Ромене,
Славний край – кобзарський, край-поет.
Живить серце мудрість предковічна,
Волі дух і слави із легенд.
Приспів:
Вічно квітни, Ромен,
білим полум’ям днів, мій Ромене.
Древнє місто моє
Сонцелике, в пелюстках імення,
Тут і скіф, і козак
розмовляють у снах у курганах,
Де хлюпоче Сула,
Ромен-град розквіта разом з нами.
В сурми грає сонце на світанні.
Вирушають козаки в похід.
Отаман наш, славний Калнишевський,
Кличе: “Землю рідну бороніть!”
Понад лісом-лугом над Сулою
Птаха пісню вічно в небі в’є.
Засівали долю наші предки,
Тут минуле наше, тут святе.
Приспів:
Вічно квітни, Ромен,
білим полум’ям днів, мій Ромене.
Древнє місто моє
Сонцелике, в пелюстках імення,
Тут і скіф, і козак
розмовляють у снах у курганах,
Де хлюпоче Сула,
Ромен-град розквіта разом з нами.
Будь же вічно, древнє місто моє!
МАЛА БАТЬКІВЩИНА
Мала батьківщино –
мій берег Малого Ромену,
Тонесенький голос ріки
ноженятам співа,
Кульбабок гарячі голівки
колише трава.
Мала батьківщино –
о квітко духмяна ромену!
Садок біля хати розлив
прохолоду зелену,
Ще батько гука мене
яблука в кошик зривать…
Мала батьківщино –
мій берег Малого Ромену,
Тонесенький голос ріки
ноженятам співа.