Людмила Ромен

ВІЧНО КВІТНИ, РОМЕН!

ВІЧНО КВІТНИ, РОМЕН!

(Пісня)
Здрастуй рідна земле, мій Ромене,
Славний край – кобзарський, край-поет.
Живить серце мудрість предковічна,
Волі дух і слави із легенд.

Приспів:

Вічно квітни, Ромен,
білим полум’ям днів, мій Ромене.
Древнє місто моє
Сонцелике, в пелюстках імення,
Тут і скіф, і козак
розмовляють у снах у курганах,
Де хлюпоче Сула,
Ромен-град розквіта разом з нами.

В сурми грає сонце на світанні.
Вирушають козаки в похід.
Отаман наш, славний Калнишевський,
Кличе: “Землю рідну бороніть!”

Понад лісом-лугом над Сулою
Птаха пісню вічно в небі в’є.
Засівали долю наші предки,
Тут минуле наше, тут святе.

Приспів:
Вічно квітни, Ромен,
білим полум’ям днів, мій Ромене.
Древнє місто моє
Сонцелике, в пелюстках імення,
Тут і скіф, і козак
розмовляють у снах у курганах,
Де хлюпоче Сула,
Ромен-град розквіта разом з нами.
Будь же вічно, древнє місто моє!

МАЛА БАТЬКІВЩИНА

Мала батьківщино –
мій берег Малого Ромену,
Тонесенький голос ріки
ноженятам співа,
Кульбабок гарячі голівки
колише трава.
Мала батьківщино –
о квітко духмяна ромену!
Садок біля хати розлив
прохолоду зелену,
Ще батько гука мене
яблука в кошик зривать…
Мала батьківщино –
мій берег Малого Ромену,
Тонесенький голос ріки
ноженятам співа.

Залиште відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *