Я придбав за бугром дуремір.
Залицяльниць – як вітром здуло.
І з тих пір всі обходять мій двір,
А кохання немов не було.
Де й поділось бажаннячко те,
Страшно правду про себе почуть.
Скільки маку в головах цвіте,
А серйозних стосунків не чуть.
Дуремір розігнав, як комах,
Всіх жінок, що хотілось любить.
Охопив мене відчай і страх,
Що без пари весь вік буду жить.
Ох солодкі дівчата й жінки
Для серйозних стосунків на ніч.
Як же стрімко збігають роки,
А ростуть лише коси до пліч.
Я порву цей прибор на куски,
Тож тепер посміхайтесь, живіть.
І топчіть до коханих стежки.
Та про мене, хоч чорта любіть.