Якийсь незвичний цьогорічний січень,
І не морозний, без снігів.
Мабуть, пора вже року скликать віче,
Щоб кожен місяць на той збір забрів.
І кожен з них вирішувать спроможен,
Нехай вони кричать до хрипоти.
Але щоб кожен місяць, кожен, кожен,
Щоб твердо знав і беріг свої пости.
Щоб грудень місяць був завжди з грудками,
А січень щоб морозами аж сік.
А лютий щоб розмахував руками
І люто кидав снігом з боку в бік.
Щоб в березні давали сік берези,
А в квітні буйно зацвіли,
Щоб трави в травні висунули леза
Своїх листків і стебла підняли.
Черешні чорним полиском взялися,
І червень залишив про себе спомин,
У липні липи цвітом зайнялися,
А в серпні серп не знав ніколи втоми.
У вересні щоб верес зацвітав,
У жовтні щоб багрянцем взявся лист,
А потім щоб кружляв, кружляв, кружляв,
І щоб дощами схлипнув падолист.
Отак було б завжди, було б одвічно,
Було б із року в рік впродовж віків.
А то вже в січні стало щось незвично,
І не морозно, й майже без снігів.