За правду розпинають на хресті,
За любов виривають серце з грудей.
Чи є середина така у житті –
Жити по правді і любити людей?
Її то ж немає, її не бажають
Ні люди, ні, видно, сам Бог.
Від цього нещастя, від цього страждають
Від цього у світі багато так сліз.
***
Коли стріляють, вигідна комусь
Та смерть. Заплаче десь там мати –
Не зворушить серце чужий біль
Хто у житті його не хоче знати?
Тече ріка крові і болю
І кулями прибита до хреста.
Смерть дивиться сумно у очі,
Людей їй посміхаються вуста.
***
Не в’яжіть ви думи злі,
Сіті павутиння.
Розірве та й вітерець
Їхнє гниле начиння.
Змиє дощ біди той слід.
Вишень цвіт буяє.
Птахів лине дзвінкий спів
В сонячному сяйві.
Не в’яжіть ви думи злі,
Сіті павутиння.
Там лиш радість у очах,
Де добро вживеться.
Не женіть у вирій щастя:
Відлетить. Ніколи
Не повернеться воно,
Як птахи весною.
***
Замордує життя. Думи
Сумні поведуть
Світом земним блудити
Між людей чужих.
Всміхається, щасливий,
Мимохіть пройде.
Його сам Бог любить:
Долю не кляне.
Шляхи його не болото,
Не колючі терни.
Сліпуваті в таких очі,
Серденько байдуже.
Та нехай воно радіє,
Біди та й не знає,
Тільки в Храм свій тую душу
Ката не впускає.
***
Один народився
З протестом в грудях,
Інший смиренно
Проживе так життя.
Довбеться надривно
У своєму багні:
Було б що поїсти,
Вогнем все гори.
Не дав таким людям
Бог правди слова.
Їхній розум жебрацький,
Мов кара земна.
Такому не знати
Подвигів тих,
Тихенько дай жити
У пеклі своїм.
Не клонить коліна
Лиш горда душа.
Стрімкі її крила
Неслись в небесах.
***
Добре, коли сам по собі живеш.
Ніхто в твоє життя не лізе.
Де сплю, що їм і з ким дружу –
Моя це справа у житті лише.
І за спиною не йдуть вслід
Таємні очі невідомі.
Десь в кабінеті кагебіст
Томів не пише мемуари.
І ти не чекаєш ніч страшну,
Коли постукають у двері,
Тебе скрутять, поведуть
На Ірода розправу.
Де зізнаються, гудять всіх:
Батьків, друзів, самого Бога,
Коли їх колесує у тюрмі
Ката рука жорстока.
***
Шукай в собі любов
і справедливість:
Добро нам не знайти
в знеціненій душі.
У мові спокусливій
І говірливій
Лише возвеличення,
Досягнення мети.
Життя – це труд.
Випробування – віра
У сьогодення, в завтра,
В майбуття.
Питливий розум не зіб’є
З шляху ніяка сила.
Він нам від народження
Накреслений життям.
Доріг сплетіння,
Напрямки на вибір
Нам відкривають простір
Далей голубих.
Не загубитися очам
Тільки б, щасливим,
У мріях тих окрилених
Думок.
***
Ми всі народились для щастя і волі.
Бог нам дав право одне у житті –
Віри, терпіння, і добра, і любові.
Із злом тільки, друже, прошу не водись.
Воно вирва смерті, болото гниле,
Де живуть і кубляться дрібні черв’яки
Народившись, виростають і гинуть,
А інші їхнім тілом живуть залюбки.