Тебе я бачу і радію.
Кохаю, щиро так сміюсь.
В душі плекаю лиш надію,
Але зізнатися боюсь.
Боюся, що мене не приймеш,
Та бачу радість у очах.
Ти поцілуєш і обіймеш,
І будеш ніжною в словах.
Чого стидаюсь я зізнатись?
Чого не можу це зробить?
Тому, що страшно спотикатись
І невзаємно полюбить.
Не можу я переконатись
У твоїх щирих почуттях.
Але так важко посміхатись
Коли згораю в відчуттях.
Я хочу тільки на хвилину,
Секунду, погляд в небуття.
Допоможи лиш на краплину,
Щоб зрозуміть, що ти моя.
