По всіх усюдах на Іллі, з славетного торгами,
Неначе решетом насіялось малечі.
Слухняністю, проханнями, бувало, і сльозами
Досягла мрії заповітної вона, дісталася з далечі.
Щасливі убачають свій жаданий ярмарок,
Завжди цікаві та уразливі дітки.
Як перші краплі дощові усотує пісок,
Вбирають все навкруг дівчатка й хлопчаки.
Немов лякливі біля нори ховрашки,
Зорять здивовані з возів торги вони.
Дарують люди їм приємні усмішки,
Ллє сонечко пестливі теплі промені.
При них десь приховавсь назбираний таємно
До сподіваної цієї літньої пори
Нехитромудрий скарб, добутий чесно,
Копійок небагато- може дві чи три.
Зароблені на новий рік своїм дзвінким
Й старанним засіванням у хоромах пані
Або хрещеним батьком ввічливим, люб’язним,
В свят- Вечір за кутю принесену подаровані.
За співані подвір’ями колядки різдвяні,
Що щастя, урожаю щедрого бажали,
Ще інколи у дні народження їх пам’ятні
Від люблячих батьків копієчку приймали.
Нишком із осторогою захований надійно,
Де тільки «капітал» той свого часу не бував –
Закопаний під призьбою чи яблунею обережно
Або його пес вірний в будці вартував.
Тепер цей скарб в Ромені святом
В ганчірочках за пазухами діток гріє.
Розбіглися очиці,скрізь небаченим достатком,
Розгубленість потратити копієчку не сміє.
Подарував Ілля їм барви чарівні,
Веселе незвичайне,неосяжне мерехтіння,
Із пахощами,звуками видовища, пісні,
Картин вируючих урочисте творіння.
Бурхливі юрби скрізь чисельні й голосні,
І настрій від людей піднесений, святковий.
Напої, ласощі некуштувані ще, смачні,
Мелодії приємні дзвонів церкв, соборів.
Тремтять повіки на розкритих оченятах
Відбились незабутні враження у них.
На перших довгожданих святах
Біля батьків ріднесеньких своїх.
На дітках з льону м’якого сорочки –
Нічного домоткацтва праця материнських рук.
Вплелися у яскраві візерунки – вишиванки
Повітів різних квітів із лісів і лук.
В дівчаток, наче маки у росі, щічки,
Немов мальовані тонесенькі брівки,
Косиці заплелись в дрібненькі батіжки,
Стрічки та квіти обвили шнури – вінки.
Намиста в них виблискують яскраві,
На поясах – крайках нитки сріблясті сяють,
Палають у клітинку плахти різнобарвні,
Спіднички у дрібнесеньких зборках на вітрі грають.
Усі підстрижені під горщики різні,
Тримають руки, як дорослі, в боки хлопчаки.
Де в шаровари очкури там втягнуті міцні,
Волоками до ніг надійно прив’язані личаки.
На сонці у проміні одяг іх ярить,
Дзвіночки – голоси усюди чуть щебетні.
Доповнюють маленькі українці самобутній колорит
Торгів відомих міжнародних в древньому Ромні.
Хай збудуться усі їх сподівання
У цей Іллінський ярмарковий день.
Хай їхні всі дитячі примхи і бажання
Залюбки всіх задовольнить добрий Ромен.
Хай пощастить цукерок їм поласувати,
В захопленні яскравими милуючись обгортками.
Родзинок, фіг, інжиру розшукати
Із Півдня перевезених засмаглими чумаками.
Он вже дітки собі медяники куштують,
Яскраві помаранчі у азіатських рядах.
На паличках льодяники смакують,
Відводять душі скрізь Роменом на торгах.
Біля дводонних діжок липових-барилок
П’ють прохолодні соки та узвари,
Купуючи медових пряників з тульських лавок
Розглядують небачені блискучі чудернацькі самовари.
Гітарні перебори гули гостинним двором,
Й біля циган свою ходу дітки спиняли.
Медведя вайлуватого, танцюючого, з цепом
Небоязко солодощами трішки пригощали.
Багато щастя їм: потертими картами
Циганки – однолітки щиро нагадали.
Гріло сонечко, тішили дзвонами храми,
Серця дітей щасливих безтурботно віддихали.
Біля сліпого бандуриста в сквері молодім,
Заслухавшись, неначе заворожені стояли.
Народні думи та пісні сподобалися їм,
Акордами величними серця зачарували.
Уздовж лавок ходили Панським рядом,
Вітрини там розкішні оглядали.
Ляльок, солдатиків із олова вкривали зором,
Йшли далі мовчки сумні та зітхали.
Бажані гойдалки злітали у блакить легкі,
Захоплювало дух, аж зойкали батьки.
Неслись на каруселі задоволені, палкі,
Немов по степу на козацькому коні.
У акробатів, мімів, балансерів цирку
Побачили усе навіч, що знали із чуток.
Відвідали звіринець, завмираючи від рику,
Ступали полохливі, озираючись поміж кліток.
Під грізні розголоси мружились й здригались,
Вдивляючись у дотепер небачених звірів,
Ще більш тулилися і пригортались
До шаровар і плахт заступників – батьків.
В кривих дзеркалах діти, веселі , хитрі,
З них з підтишка хихикали, сміялись.
Ті самі сльози витирали щирі, нестримні,
На діточок своїх ніяк не ображались.
Чекало дітлахів веселе дійство дня,
Як до вертепу лялькового завітали.
Де циган пану продавав надутого коня,
А запорожці корчмаря дурили та співали.
Навколо люд нестямно, слізно реготів,
Хапалися за животи батьки та діти.
Час весело та непомітно пролетів,
Поки не наморились мандрівні артисти.
Потім батькам скуплятися допомагали,
Попереду спішили до рядів.
З піднесенням крам різний вибирали,
Доручене несли охоче горді до возів.
На Півночі, де їх вози стояли,
Віддали куплене під варту рідних дідусів.
І весело про торги дивні щебетали,
Старанно пил трусили, що на одяг їх насів.
Ведуть батьки діток у ряд Обжерний,
Що Кінним ринком на горі Процівській ще димить.
Смачними стравами народними славетний,
Задовольняє залюбки сімейний апетит.
Ряди скрізь ринком сповнив люд різночинний –
Ворсовий, Шерсті гішпанської та Юхтовий,
Рядований, Полотняний, Суконний, Лимарний,
Соляний, Рибний, Шорний, Тютюновий.
А ось зненацька гомін прокотився юрмами,
З невір’я дехто й очі протирає
Шевченко йшов притихлими рядами,
Славетну Кінну площу міста оглядає.
Схилилися до діточок схвильовані батьки
Урочисто говорять в ці неповторні хвилини:
« Запам’ятайте, любі, на усі свої роки
Цю зустріч із великим сином України!».
Звичайний чоловік ішов у панському вбранні,
Спокійний та уважний весь захоплений торгами
Зустрілись зором лиш на мить вони
Із добрими, його розумними очами.
Ще довго дітки потім ринок оглядали
Навіть ряди відвідали Дігтярний, Смоляний.
Полив’яних тарілочок Глинських понакупляли,
Кавун південний вибрали в татар смачний.
Тут площею з трибун шумливих іподромних
Дітки захоплені споглядали – із дзвіночками в стрічках
Коней різних порід баских і граціозних
З імперії усіх заводів кінних на торгах.
Над гаєм Рябухова живописними схилами
Ходили між чисельними у спокої возами,
Поки до Залізних рядів їх ноги принесли,
Де юний сквер їх зустрічав тендітними дубками.
Де у кутку самому Гостинного двору
Так звана «Мідна» башта підіймалась,
З шальовки під соломою стара
На капелюшну й шорну лавку опиралась.
Від неї рядом Залізним батьки блукали,
З дітками крам різноманітний роздивлялись.
На радість дзиґу їм там купували,
Собі до жнив потрібний серп придбали.
Потім усі вони майнули в «Літній сад»,
Алеями у квітах зір свій милували.
З альтанки наче тисячний Процівкою парад
З потоків возів, табунів, отар приймали.
Під трелі солов’їв у затишку відпочивали,
Щоб знову у святкових розчинитися юрмах,
Навкруг над квітами метелики літали,
Зозулі віщували роки поруч у гаях.
Всім чулось – у театрі Терновецького юрма зітхає
Шалені оплески та крики « Браво !», « Біс ! »,
Де видатний артист Соленик виступає,
Його в Ромен грошовий ярмарок приніс.
Приємна музика духм’яний сад сповняла,
Оркестр драгунів грав « Осінній сон ».
Мідь інструментів діток блиском притягала,
Мелодія незвична забирала у полон.
Ледь відірвалися від звуків чарівних,
На гомін ярмарковий знову спрямувались.
Сповнені наснаги й бажань нових,
На Суздальській багатій вулиці в юрму вливались.
На ній, святковій знову веселилися вони,
Музик троїстих шляхом зустрічали.
Спалахували курявою танці запальні,
Халяндру-танок босі цигани скакали.
Подія сталась несподівана та пам’ятна
Їм з Сум купець морозивом годить.
З паруючого льоду насолода чарівна
Дітей у теплий день приємно холодить.
Провідали дітки біля Північних брам лавки російські,
Напилися квасу з бубличками в москалів,
Звернули з вулиці Мануфактурної за башти « Шльонські »
На вулицю Єврейську до Східних схилів.
З своїх лавок прудкі євреї вибігали,
Галантерейні речі всіх придбати умовляли.
Купивши голок та прискоривши ходу,
Малесенькі герої наші метушню цю милували.
Але де башта « Овочева » браму розкривала,
Малечі цирк іще один дорогу городив.
Афіша кольорова до шатра скликала,
Ще й ліліпут зайти їх жалісно просив.
Де цепи рвали силачі та п’ятаки згинали,
Факіром перепилювались всміхнені жінки,
Де жарти клоунів під реготи лунали,
Де всьому ізнову дивувалися дітки.
По Малій Монастирській вулиці схилами
На дзвін до площі славної пішли,
Та повз училище Духовне з Божими слугами,
Де холодок дачні садки дворян несли.
Милуючись із круч священною землею,
Якою Геродот , а потім Мономах ступав,
До Господа ходою впевнено йшли своєю,
Який собором древнім їх давно чекав.
Піднявшись папертями, милостиню віддавали жебракам,
Входили дітки у розкішний Божий храм.
Величністю вражені далеких стрімких куполів,
Стояли, затамовуючи подих, непорушні там.
Поставили свічки, молились довго в тиші
На різбленний іконостас у золотом у борі.
Й благословив Господь криштально-чисті душі
Іллінським ярмарком у Святодухівському древньому соборі.
І знов юрма святкова їх підхоплює, несе
По всіх куточках ярмаркового Ромена.
І знову вабить зір навкруг побачене усе,
І зачаровує торгів симфонія приємна.
Повільно йдуть вони, прощаючись з люб’язним ярмарком,
Дзеркалять скрізь вітрини у лавках,
В обновках, щасливих, наморених, рядком
Дівчаток у корсетках, хлопчаків у брилях.
Несуть обережно у вузликах гостинці
Для своїх меншеньких сестер і для братів –
Сопілочки у візерунках, глиняні свистунці,
Солодощі, стрічки й шумиху для вінків.
За Редьчин хутір сонечко відпочивать лягало,
Жували сіно у тиші воли смирні.
В горіховому лісі птаство щебетало,
Жінки розпродували страви з кошиків смачні.
Накуштувались діточки з великим апетитом
Борщів із пампушками, вареників з грибами,
Пухкеньких пиріжків з калиною та маком,
Медових стільників, узвару, полуниць з вершками.
За кушики позабігавши близенько від возів,
Волам підгортували сіно потім, щось розповідали.
Погожий вечір їм теплом годив,
Сіренькі непомітні соловейки їм добраніч щебетали.
Батьків розцілували і молитви відшептали,
На сіні духм’яному спочивати повлягались,
Ще довго у думках своїх зітхали,
Вернутись у Ромен колись собі клялись.
Під скрип возів святкові сни витали,
Не відпускав їх пізнаний Іллін.
Чумацьким шляхом зірки лагідно сіяли,
Та заколисував святих мелодій малиновий дзвін.
У селах, хуторах оговтавшись опісля ярмарку,
Під враженням чарівних й незабутніх днів,
Невміло граючи в привезену сопілочку,
Під заздрість неприховану цікавих дітлахів.
Про дивне свято Ромена погордливо розкажуть,
Навмисно перебільшать щось з побачених торгів,
І через все своє життя пронесуть
Казковий ярмарок з дитинства щасливих років.
У декого записка зберігатиметься довго,
Яку папуга дістав кумедний, клопіткий,
У бідного шарманщика з капелюха старого
На долю щасливу у день Іллі святий!
Малюнком в хаті на пожовклому папері
Козак Мамай ще бенкетує із конем.
Якого у Печерській лавці Гостинного двору
Батьки купили діточкам, розчулившися їх плачем.
Годинник придбаний на « торжищі» славному
Свій маятник слухняний пестливо гойдає,
Із цоканням одноманітним у житлі тихому
Час відрахований у вічність проводжає.
Течуть роки, своє буття ховають у віки,
Свята минувшина відходить в далечінь.
Та надсилають із надіями торги великі
До нас Іллінський ностальгічний дзвін.
Я вірю: усвідомлення настане мить,
До витоків повернемось, до усього святого.
Дітей сорочки у Ромені будуть майорить
Із вишиванками повіту рідного, з часу булого.
1983р.