Овчаренко Надія Петрівна

Старий Ромен

Старий Ромен, зажурений Тарас…
Сула тече в Дніпровії обійми.
Моя Роменщино! Мій любий серцю край!
Хмільних каштанів цвіте білопінний!

Кругом поля, Роменщино, твої,
Зрання де жайвір б’є піснями в груди,
І де ночами плачуть солов’ї,
Й про хліб насущний дбають твої люди.

Волошки тихо бродять у житах,
Зібравши зорі у свої долоні,
І листям з пліч осиплються літа.
Бажання жити стукає у скроні.

А захід сонця? Божа благодать!
Від трудодня душа відпочиває,
Коли ледь видна займеться зоря
Й в пшеницю сонце, як на трон, сідає.

Мій славний край талантів, трударів,
Іздавна ти уквітчаний піснями
В садах вишневих, в благородстві діл.
Тобі моя хвала і шана!

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *