Птиця Сирин

Роздуми про кохання, чемність та сублімацію

Сублімація…Втеча
Від закону буття,
Перемога стареча
З присмаком каяття.

З відголоском зрадливим:
Це чуже, це не наше…
Бути надто сміливим –
Дурня страдницька чаша.

Вчись долати бажання –
Неабияке вміння.
Бо колись за кохання
Побивали камінням.

На хресті розпинали,
Та і зараз те саме,
Щоби не забували,
Вміли бути рабами.

Пульс натхнення земного
Хоче, прагне і буде,
Та гляди, щоби того
Не помітили люди…

Тобі боляче – можеш
Знов почати палити,
Чи, якщо допоможе,
Дзвінко посуд побити,

Або торта купити
Із горіховим кремом,
Бо за це порадіти
Також можна окремо.

Як не в змозі кохати,
Рвати душу на шмаття –
Пробуй вірші писати.
То є чемне заняття.

Сублімуйся, мій друже, –
Неабияке вміння.
Щоб не вийняли душу,
Не забили камінням.

Перемога стареча,
Шкутильгаве здолання.
Сублімація – втеча
Від живого кохання

* * *
Когда угаснет в твоих жилах жизни ток,
Забудь про всё и ничего не бойся.
Пускай не верится, но следующий виток
Он будет твой. Умри и успокойся.

Знай, ты – зерно. Ты всё в себе скопил,
Ты был не зря, ты – приумножил семя.
Ты уповал, ты верил, ты – любил,
Ты – кредитор, а твой ответчик время.

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *