МІЙ РОМЕН
Хто був в Ромні хоч раз весною,
Коли були каштани у цвіту,
Погодиться усяк зі мною,
Що землю бачив у цю мить святу.
Запалюють свічки каштани,
Стоять вони уздовж всього Ромна.
Піввіку, як оті титани,
Вартують спокій й мир здавен-давна.
Горять свічки жовтаво-білі
В шатрі із кучерявих верховіть.
Їм затишно в зеленій тіні,
Дай Бог віки їм ще отак горіть.
Ромни в зеленім шумовинні
Люблю й вертаюся сюди з доріг.
Сади милують білопінні
І луків оксамитовий моріг.
Люблю Ромен у всяку пору,
Коли хліба в небесну синь зорять,
А сонечко, підбившись вгору,
Воліє світ промінням обійнять.
Як місто взимку не любити,
Його небесну снігову блакить?
Тож будемо добро творити,
Аби щасливо в мирі нам пожить.
РОМЕНСЬКИЙ ЦВІТ
Пісня
Цвітуть ромашки у долині,
Ростуть на березі й Сули.
Між ними незабудки сині
Навіки серденько взяли.
Приспів:
Ромашки, ромашки, ромен –
Квітки мого серця здавен.
Люблю я вас до забуття.
Єдине кохання життя.
Ці квіти – оберіг і доля.
Це символ рідного Ромна.
В Ромені – радощі і воля.
Нас кличе рідна сторона.
Приспів.
Роменський край – край ромен-цвіту.
Ромашка – сонце поміж хмар.
Радію юності привіту.
Життя моє в полоні чар.
Приспів.
На світі квітів є багато.
Є гарні села і міста.
Та гріє душу рідна хата,
Любов єдина і свята.
Приспів.
З доріг додому я вертаю.
Вклонився в ноги ромен-цвіт.
Прості квітки оці, я знаю,
Любитиму до скону літ.
Приспів.