Революція гідності

ПІЗНЯ ОСІНЬ 2013

Жили ми добре, може, і не зовсім,
Чи в злагоді, а інколи – і ні?
На це відповіла нам пізня осінь,
Як потонув Майдан наш у вогні.

Один народ. Для всіх єдина мрія –
Квітучий край у мирі зберегти.
Було бажання і була надія…
Чому ж не допоміг нам, Боже, Ти?

Чому ж ми ворогами стали між собою?
Хто розбрат цей посіяв серед нас?
За що сплатили надвисокою ціною:
Вогонь життя героїв справжніх згас?

Терпець урвався. Всюди – безлад і свавілля,
Брехня, зухвальство, злидні, хабарі.
На Слобожанщині, Донбасі і Поділлі –
По всій країні, знизу й нагорі.

Тому і не стерпів народ, тому й піднявся,
Бо хоче гідного собі життя,
Хоча на кулі він усе ж не сподівався –
Пішла героїв сотня в небуття.

Не змиють їхню кров повік дощі весняні,
Не втішити і матерів серця.
Ввижатимуться довго їм боїв заграви,
Святими стали тих подій місця.

Злочинцям кари Божої не оминути,
«Небесній сотні» – вічнеє життя.
Народам України – завжди разом бути
І разом будувати майбуття.

03.2014 р.

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *