(Кузьми Скрябіна)
Не бува почуттів забагато.
Все, що в серці є, треба віддати.
Щоб тебе розуміли усюди,
Щоб тобі посміхалися люди.
Тет-а-тет із вечірньой зорею,
Я навік попрощаюся з нею.
А вона відійшла у тумани,
Більш ніколи в душу не загляне.
Ось ми знову в далекій дорозі:
Що там всіх нас чека на порозі?
Боронь, Боже, хтось знову обмане-
Мого серця на те вже не стане.
Я живу і вклоняюся долі,
Що літаю отут , на просторі.
Може хтось та до мене загляне,
Коли пороху зовсім не стане.
Не бува почуттів забагато,
Коли вмієш так вільно літати.
Поведу мову я із зорею
І навік попрощаюся з нею.
Добрі люди, я з вами усюди,
Де пісні мої слухають люди.
Нехай пороху зовсім не стане,
Може, хтось у молитвах загляне…
У гостину до мене… загляне…