Накотило… Пожив. І любив. Діти виросли. Вдома – кохана. Вже не красень. Замет сивини В голові. Там, де рана – Не кровиться, не біситься пульс.
Вперед…в минуле…
Вперед… в минуле… Чи мені здалося? Вперед… в минуле… Дійсність ця гірка… Ми мріяли про райдужне майбутнє, А нас спіткала доля нелегка… Колись, ми й
Дела давно минувшей старины
Дела! Дела давно минУвшей старинЫ. Навроцкий сделал здесь железную дорогу. Чтобы купЕческая станция Ромны Могла уверенно шагать с другими в ногу. И превращений понеслася чередА.
Я ткала поезію
Летіло будення так швидко в житті. Жбурляло мене в різні сторони — боки. Я рими, як скарб, все збирала в путі. В буття я робила
Не стой у меня на пути
Не стой у меня на пути, фрагментируя даты, Врата в поднебесье открыты, пора улетать. Душа подустала быть в теле до скрежета сжатой И просит, для
Осіннє танго білих хризантем
Горить, тремтить окраєць мого саду, О скільки знов невигаданих тем! Я так люблю зітхання листопаду Й осіннє танго білих хризантем. Ворожить вітер, рве пелюстки білі,
Я давно не була на подвір’ї старенької хати
Я давно не була на подвір’ї старенької хати, Не ступала ногою на батьківський рідний поріг, Де з теплом і любов’ю стрічала нас любляча мати, Коли
Цілуйте бабусині руки
Цілуйте бабусині руки Натруджені в праці тяжкій. Коли вас зове, поспішайте До неї, внучатка, мерщій. Цілуйте бабусині очі, Їх мудрості зрілу красу. І не відводьте
Дорожу минутой вдохновения
Ну да! Поэты вечные искатели Каких-то приключений для себя… Всегда они высоких чувств мечтатели, Строка у них рождается любя. . Я радуюсь тому боготворению, Что
Проблеми вшанування славетних земляків
Наукове повідомлення. Академік УМАОІ Валентин В.БУГРИМ, доктор філософії, журналіст та історик, літературознавець Поважні наші земляки! хто і донині – маяки в науці, у мистецтві і
Стихи живут не сами по себе
Стихи живут не сами по себе Стихи живут не сами по себе, Они приходят в голову от боли. Текстовкой связной преданных небес, Но что-то мерзкое