поезія

Я ткала поезію

Летіло будення так швидко в житті.
Жбурляло мене в різні сторони — боки.
Я рими, як скарб, все збирала в путі.
В буття я робила упевнені кроки.

Я ткала поезію вдень і вночі,
А Муза завжди помагала.
Вона ніби в мене була на плечі
Й вірші потихеньку шептала.

Отак у тандемі живем ми удвох,
Вирішуєм в дружбі проблеми.
З небесних блакить помагає нам Бог,
В віршах розкриваємо теми.

Вірші я пишу із любов’ю, в красі.
На творчість все це надихає.
Чарують мене спориші, що в росі.
А як соловейко співає!

Я дякую Богу, що хист мені дав,
Що людям розкрить можу душу.
Та, мабуть, мене Він довгенько шукав.
Доручення виконать мушу.

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.