Ветеранам Отцу моему Георгию Петровичу Донецкому Убит ты не был на поле боя. Ты просто умер, проносив в себе осколки тридцать лет. Но я горжусь,
Надійний тил жіночої сотні
Люди в біді єднаються, розуміють, що всі нещастя та випробування можна побороти тільки разом. Так було під час Революції гідності на Майдані, так є і
ДВА ДНІ З ЖИТТЯ ВОЛОНТЕРІВ
Ми завантажуємося пізно ввечері. Їдемо двома машинами, кожна з причепом, а це означає, що привезти хлопцям можемо вдвічі більше. Намагаємося вмістити все, що отримали від
Давай, Прокофий!
Давай, Прокофий! Устал я. Что ли выпить кофе… Не надо кофе. Глоток вина… Зайди, зайди, сосед Прокофий! Надень медали и ордена. Ты был боец. Боец
Так почему бы нам не жить…
Люблю деревню русскую І хати українського села. Во ржи тропинку узкую І стежку, що через жита вела. И васильки, и колокольчики степные. Волошки і дзвіночки
Отдайте меня в хорошие руки!
Отведена тебе какая роль? Высокую траву колышет ветер И гнёт деревья до земли. Что может быть главней на этом свете? Чтобы спокойно все мы спать