Ну что ж ты, сердце моё, Всё стучишь и стучишь, Всем врагам на зло. Не молчи. Или тебе все равно? Печаль моя несусветная, злая, тупая,
Романенко Юлія В’ячеславівна
Романенко Юлія В’ячеславівна народилася 5 грудня 1985 року в сім’ї простих робітників. За освітою – технолог переробки молока. Заміжня. Має двох доньок. Не уявляє свого
Небесний добродій
Зграя німих сновидінь Безтурботно проходять хвилини, Наче варта між зоряних брам. Щось відверте ніяк не поглине, Все жбурляє мій сон в тарарам. Що завівся, ще
Не треба мені запозичених слів розмаїття
Сутеніє Вкотре сутеніє в недоладнім світі, Де встромила хижо пазурі зима В серце, отруївши довгождані миті, Знищила назавжди те, що досі мав. Замість оберегів, залишила
Я маю тисячі ключів
З великою тривогою З великою тривогою мандрую виднокраями… Якими ще дорогами там доведеться йти? Від берега й до берега летять стремління зграями, Між горами далекими
Не треба слів
Power Of Love Це так нелогічно й нагадує казку, Де зло відступає під світлом добра, Де сила кохання зманила у пастку Безтямну спокусу в осяянні