Безсонні ночі українських матерів …Я знаю, як пишуться вірші, Коли сон у нічку не йде. Коли думи й думки все більші, А там і вранішнє
Із інших я світів прийшла сюди
Осінь – пора золота для жінок Кружляє листя над майданом, Хмари віщують танок для дощу. На побачення я тобою не звана. І тебе вже, мабуть,
Місто кохане моє
Місто моє веселкове, Місто моє барвінкове, З дитинства тобою захоплена я. Де б не була я, Де б не жила я – Завжди з тобою
Пам’ять
В небі сивіють хмари. День Перемоги настав. Як ти живеш, ветеране? Мабуть, всю ніч не спав? Сиве волосся на скронях, Думка в минуле летить. В
ЗАХВОРІЛА МОЯ УКРАЇНА
Захворіла моя Україна, Із Дніпра голубими очима, Із карпатських річок голосочком, Із гірського намиста разочком, Із косою, з морськими вітрами, І волоссям, що пахне степами…
Йде весна
Ця квітка червона То маків є цвіт. Та пісня у небі – Жайворонка спів. Пшениці колосся, Промені сонця, Теплом розлилося Землі різноголосся. І вітер розносив