ЛІТНІЙ РАНОК
Мерехтить сріблястим сяйвом вранішня трава,
Кучеряві хмари в небі, ніби острови,
Вітерець пустує, листям грається в гілках,
Їжачок спішить до діток з яблуком в голках.
Тихо річка хвилю котить, рогіз шелестить,
І рибалка одинокий в куширях сидить,
Сонце променем цілує всю оцю красу,
Ну, а я її словами в серце вам несу.
БАБИНЕ ЛІТО
Стояли дні гнітючі і холодні,
Із хмарами навислими щодня.
Та виглянуло сонечко сьогодні,
Віщуючи тепло і ясність дня.
Мороз легенький шкіру рук лоскоче,
Як тільки доторкнешся до води.
Це літо бабине прощатися не хоче,
Та все ж накличе скоро холоди.
ОСІННІЙ РАНОК
Дерева листячком тріпочуть
Під вітру подихом різким
І щось сумне собі шепочуть
Під неба поглядом важким.
Воно розплакалось ще з ночі
Рясним нестриманим дощем
І розпогодитись не хоче.
А в серці – смуток, в серці – щем.
Минуло літечко веселе,
В краї далекі понеслось,
Вже осінь листям землю стеле,
Сльозами й небо пролилось.
ПІЗНЯ ОСІНЬ
Вже пізня осінь, вже зими загроза,
Печаль і смуток нам вона несе,
Летять листки, трясуться від морозу
І ліс мовчить, мов вимерло усе.