Не такая, как все, не такая… Не похожа на всех – ты другая. Совершенна во всём, идеальна И в своём амплуа – гениальна. На подружек
Позначка: краса дівоча
Марченко Ольга
Марченко Ольга народилася 28 липня 1976 року в місті Сєвєроморськ Мурманської області (Росія). У 1995 році сім’я переїхала в місто Лисичанськ на Донбасі. Нині проживає
Не отрекайся от себя – медпрацівникам ЦРЛ
Любові вічний подих Присвячується лікарці Золотар О. І. Любові вічний подих Витає навкруги. Він є в моїх долонях І на губах весни. В очах зимових
Кохана дівчина
Люба дівчино-красуне, Сонце, ластівко, кицюню, Ніжна, лагідна, вродлива І, як хвилька, говірлива. Все біжиш, біжиш, співаєш, Небо й зорі розважаєш. Світ в тобі цвіте, буяє,
Не розумію
Спомин Понюхай, як пахне лоза Та дощ із великих краплин. Гуляє по небу гроза У хмарах із горних хустин. На серці чи біль, чи то
НЕ РОЗМІНЮЙ ЖІНКУ
НЕ РОЗМІНЮЙ ЖІНКУ Не розмінюй, друже, жінку на горілку, Бо ніжне створіння сприйме все не так. Краще піди виріж з дерева сопілку, Заспівай їй пісню
Жінки наші, дружиноньки…
Йде лугами – травами… Йде лугами – травами… Дівчина проста. Квітами яскравими Косу запліта. Очі голубії, Мов шаринки дві. Ой дівочі мрії… Ой щасливі дні!
Життєвпорядниця
Бабі ніколи присісти Бабі ніколи присісти – Всі у баби просять їсти: Кози – мечуть, курі – квохчуть, Свині вискнуть – їсти хочуть. Треба лад
Хочу смотреть в твои глаза
Я как волк одинок… Я как волк одинок, В сером зимнем лесу. Зов соседей умолк – Я ж по жизни рыщу. Мне не ведомен страх,
БОЛЬ
Поезія – це те, без чого не реалізуєтьсятворча особистісь. Боль сжимает голову. Снова в тишине Одиноко, холодно. Просто плохо мне. Тело все горячее, Слабость все
Ой коси – коси
Ой коси – коси, купані в барвінку, Полоскані у м’яті й чебрецю. Заплетені, ви розлітались стрімко І пахощі вдихали від дощю. Ой коси – коси,
