Ідуть українці дорогами світу.
В очах скільки болю, і горя, і сліз.
Не можуть змиритися, Боже, з війною.
Все важче дається тягнути цей віз.
Ідуть українці з надією в серці.
Із вірою всі в Перемогу святу.
Душа завмирає від стогону в грудях.
А їм би почути про правду оту.
Про правду, яка лежить десь під замками.
А поряд її охорона страшна .
Але ж все таємне колись стане явним .
Ідуть українці по світу , війна …
Ідуть українці, а дім рідний плаче.
Сумує без них вся родина в краю.
Ідуть українці дорогами світу.
На плечі звалили всю ношу свою.
Помолимось, друзі, за тих , хто в дорозі .
Помолимось , люди, за тих, що нема.
За тих, що додому з доріг повертають .
І в цьому не їх, люди добрі, вина.
Ідуть українці дорогами світу…