Я жалкую, що так трапилось в житті –
Снігопад на нашу осінь налетів.
Я від снігу захистить тебе не зміг.
Впав на скроні сивиною білий сніг.
Він і власні мої скроні побілив,
Щоб побачили усі, що постарів.
Та не будемо зважать на снігопад,
Хоч вже молодість не вернеться назад.
Що залишилось, разом проживемо,
Друг до друга почуття збережемо.
Доки гріє тіло й душу наша кров,
Доведемо собі й Світу – Є Любов!
Гімн бджолі
Бринить трудівниця в садочку ранковім,
Бджола – одиниця моєї любові,
Чудовий збирає нектар із квіток,
У “кошичках” носить квітковий пилок,
Для дітки складає пергу у комірки,
Прополісом щільно заліплює дірки.
Утримує чистим гніздо й льоток –
Сяга профілактика кожен куток.
Гуртової праці нам приклад являє:
Будує, годує і мед виробляє.
Житло у комахи – складний мегаполіс.
А кращий з продуктів – бджолиний прополіс.
Бджола до людини прийшла на розраду,
І ліки: на ніжках, у зобику й ззаду.
Лікує, годує, запилює, носить,
За працю довічну любові лиш просить.
Завжди хай гудуть і лікують нас бджоли,
Щоб враз не закінчився Світ цей ніколи.
І щоб обминула лиха та година.
Літає бджола, – то співає Людина.