22 січня в УКРАЇНІ Велике Державне Свято – День СОБОРНОСТІ!
Не в грамотах, підписаних пером,
не в мапах, де кордон немов причастя.
Вона зійшла над сивим вже Дніпром:
Соборність – наше вистраждане щастя.
Це – Схід і Захід – два крила орла,
що в небі розірвати намагались.
То – пам’ять, що крізь попіл проросла,
Це – Душі, що нарешті догукались
І це – Серця, які навіки об’єднались!…
СОБОРНІСТЬ українських Душ і Сердець: сутність, історія, прояви, ментальність, психологія і філософія, значення, маніфест!? (Ї на плакаті – це не помилка, це підкреслення саме українськості, бо такої букви немає повноцінно в жодній, окрім нашої абетки).
Соборність для України – це набагато більше, ніж просто політичне об’єднання територій. Це – фундаментальна категорія нашого буття, яка пронизує історію, психологію та саму душу народу. Термін «соборність» має глибоке коріння в українській культурі, релігії та політиці. РОЗГЛЯДАЮ ЙОГО у ТРЬОХ ОСНОВНИХ АСПЕКТАХ: ДЕРЖАВНОМУ, ДУХОВНОМУ та ФІЛОСОФСЬКОМУ.
- ПОЛІТИЧНИЙ і ДЕРЖАВНИЙ аспекти. Для України соборність – це, насамперед, територіальна цілісність та єдність усіх земель, які заселені українським народом. Історично це поняття стало ключовим 22 січня 1919 року, коли проголошено Акт Злуки між Українською Народною Республікою (УНР) та Західноукраїнською Народною Республікою (ЗУНР).
- Значення. Це – символ подолання розколу України між різними імперіями та прагнення жити в єдиній, незалежній, суверенній державі.
- Сьогодення. В умовах теперішньої війни соборність означає неподільність кордонів та ментальну єдність людей від Луганська – до Львова, від Чернігова – до Севастополя.
2. Духовний та релігійний аспект. Слово походить від церковнослов’янського «собор», що означає зібрання або єднання.
- Церковний контекст. Це – властивість Церкви як єдиного цілого, де панує злагода між усіма її членами (єдність у різноманітті).
- Спільність. Це – стан «буття разом», де індивідуальність кожної людини не втрачається, а гармонійно поєднується з іншими для досягнення вищої мети і поступу.
3. ФІЛОСОФСЬКИЙ та соціальний аспект. У ширшому розумінні соборність – це внутрішня єдність громадян суспільства, що базується на спільних цінностях, культурі та відповідальності.
- Взаємодопомога. Це – готовність громадян і громадянок діяти як один організм заради спільного блага.
- Діалог. Соборність не означає примусової однаковості. Це – здатність людей із різними поглядами знаходити порозуміння заради збереження своєї нації та держави.
ЧОМУ це важливо сьогодні? Соборність – це не просто історична дата (22 січня: День Соборності України), а – вельми живий процес. Це щоденний вибір кожного громадянина підтримувати зв’язок із співвітчизниками, незалежно від регіону проживання чи мови свойого спілкування. КОРОТКЕ визначення: Соборність – це ідея цілісності, неподільності та духовної єдності народу в межах своєї держави.
ПОДАЮ далі глибокий розгляд соборності крізь різні призми:
1. СУТНІСТЬ: Більше, ніж географія. Соборність – це цілісність. Це – ідея внутрішньої єдності народу, який, попри тривале перебування у складі різних імперій, зберіг спільну ідентичність.
- ЕтимологіяСлово походить від «собор» (розширюю генезу зазначену вище), що означає зібрання, воєдино зібране ціле. Це – не механічне склеювання шматків, а органічне зростання частин у єдине тіло.
2. ІСТОРІЯ: Від мрії – до Акту Злуки. Шлях до соборності був довгим і жертовним:
Витоки. Ідея соборності бере свій початок від об’єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві, а її філософське коріння сягає часів Візантії. Упродовж століть її практичним втіленням займались українські гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик. У XVIII-початку XX ст., коли українські землі були поділені між сусідніми державами: Московією, Румунією, Австро-Угорщиною, така ідея знайшла своє відображення у працях найкращих вітчизняних мислителів, оскільки для боротьби за свої національні інтереси Україні була вкрай важливою територіальна єдність. Отже, ще з часів Київської Русі та Галицько-Волинської держави жила ідея єдиного «руського» простору.
За часів радянського режиму День Соборності не відзначали, більше того, будь-які згадки про нього знищували, цей день вважали «контрреволюційним святом». Свято Соборності, вперше за 20 років, урочисто відзначено 22 січня 1939 року на офіційному рівні. Відбулось це у м. Хусті Карпатській Україні, на той час: автономній республіці Чехословацької республіки. Це був чудовий привід нагадати закарпатцям про волю, висловлену на з’їзді Всенародних зборів українців у Хусті 21 січня 1919 р. про приєднання Закарпаття до Української Народної Республіки зі столицею у Києві, і легітимізувати тим самим свою програму побудови нової Української держави на базі «закарпатського П’ємонту». Це була не просто маніфестація, а найбільше, за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини, демонстрація місцевого населення за участю 30 тис. людей, які з’їхалися до столиці Карпатської України з усіх куточків краю.
- Кульмінація:22 січня 1919 року: Проголошення Акта Злуки УНР та ЗУНР на Софійській площі в Києві. Це був момент, коли Схід і Захід України вперше за століття офіційно стали одним цілим. Прийнято цього дня також згадувати іншу подію, яка відбулась рівно на рік раніше 22 січня 1918 р.:прийняття IV Універсалу УЦР, яким проголошувалася повна незалежність Української Народної Республіки!
- Символ опору:«Живий ланцюг» 1990 року, коли мільйони людей взялися за руки від Києва – до Львова, демонструючи незламну волю до єдності перед розпадом СРСР.
3. ПСИХОЛОГІЯ та Ментальність. Українська соборність має специфічне психологічне підґрунтя:
- Кордоцентризм:(Філософія серця). Соборність для українця – це не лише державний наказ, а внутрішнє відчуття «свого». Ми єднаємося через емоційний зв’язок, спільний біль і спільну радість.
- Волелюбність vs Порядок:Наша ментальність часто індивідуалістична («два українці – три гетьмани»), але перед обличчям зовнішньої загрози спрацьовує архетип Собору: здатність миттєво згуртуватися, зберігаючи при цьому внутрішню свободу і гідність кожного.
4. ФІЛОСОФІЯ Соборності. У філософському аспекті соборність розглядається як:
- Єдність у багатоманітності:Україна різна (Галичина, Волинь, Поділля, Слобожанщина, Крим, Донбас), але ці відмінності не розділяють, а – збагачують загальну культуру.
- Етична категорія:Це – солідарність і відповідальність одного за всіх. Це – відмова від егоїзму заради виживання і процвітання нації.
5. СУЧАСНІ ПРОЯВИ. Сьогодні соборність душ і сердець проявляється найяскравіше:
- Волонтерський Рух.Коли люди в Ужгороді збирають кошти для бійців під Покровськом – це і є жива соборність!
- Донатування. Коли тисячі українців і українок, їхніх дітей перераховують кошти для підрозділів ЗСУ!
- Мовна та культурна інтеграція. Масовий перехід на українську мову як свідомий вибір єднання з генетичним кодом нації.
- Спільний опір. Війна 2022-2026 років остаточно «зшила» Україну, стерши ментальні кордони між регіонами.
ЗНАЧЕННЯ для майбутнього. Соборність – це український імунітет. Без неї держава стає вразливою до зовнішніх маніпуляцій. Це – фундамент, на якому будується перемога і подальше відновлення. Вона вчить, що сила – не в одностайності (як у тоталітарних системах), а – в єдності вільних людей.
«Боже, нам єдність подай»! – ці слова з Духовного гімну України є найкращим визначенням соборності як найвищого блага для народу.
СОБОРНІСТЬ – це не лише дати в підручниках, а, передусім, люди, які «прошивали» український простір ідеями та змістами, навіть коли мапи показували інші держави. ПОДАЮ ключові постаті й твори, які стали архітекторами української єдності:
КЛЮЧОВІ постаті Соборності:
| ПОСТАТЬ | РОЛЬ У ФОРМУВАННІ ЄДНОСТІ |
| Тарас Шевченко | Його «Кобзар» став першою «ментальною Конституцією» України, об’єднавши селянина з Черкащини та інтелектуала з Галичини спільною мовою та болем. |
| Микола Міхновський | Автор маніфесту «Самостійна Україна» (1900 р.). Він першим на політичному рівні чітко заявив: Україна має бути «єдина, неділима, від Сяну – по Кавказ». |
| Симон Петлюра та Володимир Винниченко | Лідери УНР, які підписали Акт Злуки зі сторони Наддніпрянщини, долаючи політичні розбіжності заради великої мети. |
| Дмитро Левицький та Євген Петрушевич | Представники ЗУНР, які, попри критичну ситуацію на фронтах, наполягали на негайному об’єднанні з Великою Україною. |
| Іван Франко | «Ціле життя я присвятив тому, щоб зшити шматки розірваної України». Він був духовним містком між Сходом і Заходом. |
ТВОРИ, що «зшивають» націю. Ідея соборності проходить червоною ниткою крізь українську класику та сучасність:
- «І мертвим, і живим, і ненарожденним…», (Тарас Шевченко). Це – заклик до національного примирення та єдності. Великий Кобзар звертається до еліти, щоб вона не цуралася свого народу, бо лише в єдності – сила.
- «Мойсей», (Іван Франко). Філософська поема про шлях народу до своєї землі та своєї держави. Вона вчить, що соборність починається з віри в те, що ми – єдиний народ, а – не «паралітик на роздорожжу».
- «Марія», (Улас Самчук). Твір, що показує спільну трагедію Голодомору. Такі твори формують спільну пам’ять, без якої соборність неможлива.
- «Тигролови», (Іван Багряний). Герой-українець на Далекому Сході зберігає свою ідентичність. Це – приклад «екстратериторіальної соборності»: де б не був українець, він залишається частиною єдиного цілого.
СИМВОЛІЧНІ образи та маніфести:
- Акт Злуки (текст): «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України…»: ці слова є головним юридичним і духовним маніфестом Української держави.
- «Живий ланцюг», (1990 р.): Це – наймасштабніший «перформанс» соборності в історії, коли понад 3 мільйони людей фізично з’єднали Схід і Захід.
ІСТОРИЧНО-ЛІТЕРАТУРНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПІДСУМОК. Зазначені постаті й твори доводять: соборність – це не коли ми всі однакові, а коли ми відчуваємо відповідальність за кожного і кожну.
ПРОДОВЖУЮ. Степан Бандера, Дмитро Донцов, Вячеслав Чорновіл: ще три стовпи української соборності, кожен із яких підходив до неї з різних боків: від вогняної ідеології – до практичної політики та боротьби за розуми людей.
Степан Бандера: Соборність як безкомпромісна мета. Для нього соборність була не темою для дискусій, а – аксіомою. Його головне гасло: «Суверенна Соборна Українська Держава» (ССУД):
- Символ єдності. С. Бандера став символом того, що українська ідея не має регіональних кордонів. Хоча він діяв переважно на Заході, його ОУН(б) посилала «похідні групи» на Схід, Південь та в Крим, щоб довести: Україна – єдина від Сяну до Кавказу.
- Психологія.Він плекав «людину нового типу»: вольову, готову до самопожертви. В його розумінні соборність – це моноліт нації, де немає місця для внутрішнього розбрату перед обличчям окупанта.
- Ключова праця:«Перспективи Української Революції». Там він розглядає українську справу не як локальну, а – як світову, де соборна Україна є ключем до розвалу Російської імперії.
Степан Бандера – це унікальне історико-політичне явище! Він, як ніколи, – актуальний в сьогоденні, у часи війни:
Батько наш Бандера, Україна – мати. Ми за Україну будем
воювати! Ця пісня часто звучить нині в етерах!
Дмитро Донцов: Філософ соборного духу. Якщо С. Бандера був мечем, то Донцов – кузнею ідеологічної зброї. Його «інтегральний націоналізм» став фундаментом для соборності.
- Ідеологія чину. Д.Донцов вважав, що соборність неможлива без єдиної волі. Він критикував «хуторянство» та провінційність, закликаючи українців думати масштабами великої нації.
- Східні кордони. Д.Донцов концептуально обґрунтовував соборність, включаючи Кубань і північнокавказькі землі як невід’ємну частину українського простору (праця «Соборність України та її східні кордони»).
- Ключова праця:«Націоналізм». Тут він описує енергію нації як живий організм, який мусить бути цілісним, щоб вижити в геополітичній боротьбі.
В’ячеслав Чорновіл: Архітектор живої соборності. Він – людина, яка перетворила підпільну ідею на державну реальність.
- Від федералізму – до унітаризму. На початку він пропонував ідею «земель» (схожу на німецьку модель), щоб врахувати особливості регіонів. Проте швидко зрозумів, що в умовах агресії росії соборність має бути унітарною та непохитною. Він рішуче виступав проти кримської автономії, називаючи її «міною уповільненої дії».
- «Живий ланцюг» (1990 р.). В.Чорновіл був одним із головних натхненників акції, коли люди фізично зшили Україну від Києва до Львова. Це був тріумф його соборної психології.
- Державний масштаб.Він переконав багатьох на Сході та Півдні, що незалежна Україна – це не «проєкт галичан», а український спільний дім. Його поїздки по всій країні були актами «зшивання» душ. Мав честь неодноразово спілкуватися з народним депутатом В.Чорноволом, поряд сиділи в автобусі в одній із поїздок на ЧАЕС.
ПОРІВНЯЛЬНА таблиця впливу:
| ПОСТАТЬ | ФОРМА СОБОРНОСТІ | КЛЮЧОВИЙ ІНСТРУМЕНТ |
| Д. Донцов | Духовна/Ідеологічна | Книги, вольовий ідеалізм, «експансія духу». |
| С. Бандера | Державна/Революційна | Підпілля, боротьба за ССУД, незламність. |
| В. Чорновіл | Громадянська/Політична | Демократія, мітинги, «живі ланцюги», Конституція. |
ЧОМУ вони важливі разом? Без ідей Донцова не було б пасіонарності Бандери. Без жертовності бандерівців не було б підґрунтя для мирної революції Чорновола. Це – три етапи одного процесу: усвідомлення – боротьба – державне втілення.
МОЖНА порівняти їхні погляди на те, як Україна має взаємодіяти з «московським центром»? Це дуже актуально для розуміння нашої тепершньої психології опору. Це порівняння є надзвичайно важливим, адже саме в ставленні до «московського центру» вигартовувалася соборна психологія. Всі троє погоджувалися в одному: Москва – це екзистенційний ворог, але кожен бачив методи боротьби по-своєму.
ПОРІВНЯННЯ стратегій опору:
| Критерій | Дмитро Донцов | Спетан Бандера | В’ячеслав Чорновіл |
| Сутність ворога | Московія як антипод європейської цивілізації, «дух орди». | Імперіалістичний окупант, який прагне фізичного знищення України. | Тоталітарна система, що пригнічує права людини та нації. |
| Метод боротьби | Культурно-психологічний: Випалення «малоросійства» з душ, виховання касти воїнів. | Збройно-революційний: Підготовка всенародного повстання та безкомпромісна підпільна війна. | Політико-правовий: Дисидентство, гласність, вибори, мирний вихід зі складу СРСР. |
| Ставлення до «хороших росіян» | Заперечував їх існування. Вважав, що будь-яка Росія (біла чи червона) буде імперською. | Вважав, що лише розвал Росії на окремі національні держави гарантує безпеку Україні. | Вірив у співпрацю з демократичними силами всередині Росії для спільного повалення комунізму. |
1. Дмитро Донцов: “Геть від Москви”! – в метафізичному сенсі
він вважав, що українська соборність неможлива без психологічного розриву з росією.
- Філософія. Він стверджував, що Україна – це Захід, а Росія – це Азія (у гіршому розумінні). Щоб бути єдиними, ми маємо стати «чужими» для російського культурного поля.
- Цитата:“Ми мусимо бути панами на власній землі, а не наймитами в московських палатах”.
2. Степан Бандера: Соборність через розвал імперії. С.Бандера розумів соборність не лише як об’єднання Києва та Львова, а як безпековий простір.
- Геополітика. Його концепція АБН (Антибільшовицький Блок Народів) передбачала, що Україна має стати лідером для всіх поневолених москвою народів (грузинів, татар, балтійців).
- Психологія.Він навчав, що соборна душа – це душа, яка не боїться смерті за волю. Тільки через силу можна змусити москву відступити.
3. В’ячеслав Чорновіл: Здобуття держави “зсередини”. Він
діяв у часи, коли відкрита війна була неможливою, тому він вибрав шлях «інтелектуального штурму».
- Тактика:Він доводив, що Україна годує імперію, і соборність – це шлях до добробуту кожного громадянина.
- Результат:Саме завдяки його невтомній і наполегливій праці у 1991 році за незалежність проголосував і Схід, і Захід. Він зумів зробити ідею соборності «своєю» для мільйонів колишніх радянських громадян.
СОБОРНА ментальність сьогодні. Сьогоднішня Україна – це дивовижний синтез цих трьох велетнів:
- Ми маємо безкомпромісність Бандерина полі бою.
- Ми маємо ідеологічну відрубність Донцова, нарешті позбуваючись впливу російської культури.
- Ми діємо як держава Чорновола: демократично, через міжнародне право та політичну єдність суспільства.
ЯК ви вважаєте, поажаний читачу, чи вдалося сьогодні остаточно подолати те «малоросійство», проти якого так запекло боровся Дм. Донцов, чи – це ще тривалий процес для наших українських «сердець і душ»? Якщо: «Ні». «А чому»? Відповідь «Ні» дуже чесна й влучна. ХОЧА зроблено гігантський ривок, «малоросійство» – це не просто політична позиція, це глибока психологічна травма, нанесена століттями бездержавності.
ОСЬ чому такий процес в українських «серцях і душах» ще триває і чому соборність поки що залишається в стані «гартування», а не завершеності:
1. ПСИХОЛОГІЯ «Стокгольмського синдрому». Малоросійство: це відчуття меншовартості, коли своє здається «провінційним», а імперське (московське): «величним».
· Симптом: Бажання розділити «культуру» і «політику»
(«пушкін і достоєвський невинні»).
- Чому важко подолати?Це потребує великих зусиль над собою: визнати, що тебе роками обманювали, і почати будувати власну ідентичність декому навіть, може, з нуля.
2. МЕНТАЛЬНА «двомовність» душі. Соборність душ передбачає спільний код. Коли частина суспільства досі перебуває в інформаційному або мовному полі агресора, виникає дисонанс.
- Проблема:Мова – це не просто засіб спілкування, це спосіб мислення. Д. Донцов наголошував: неможливо побудувати український світ, використовуючи інструменти російського мислення.
3. ПОБУТ vs Ідеологія. Соборність на рівні гасел (як у С. Бандери) сприймається легко під час небезпеки. Але соборність у повсякденні – це: Купувати українське. Дивитися українське. Читати українське. А головне – мислити і дяти по-українськи!
- Знати спільну історію (не лише свого регіону). Багато хто «зшився» серцем на фронті та у тилу, але ще не «зшився» розумом у побутових звичках.
ЩО заважає остаточній Соборності Сердець?
| ЧИННИК | СУТНІСТЬ ПЕРЕШКОДИ |
| Колективна травма | Страх перед радикальними змінами, який нав’язувався десятиліттями репресій. |
| Відлуння пропаганди | Навіть після виходу з-під впливу ТБ, «віруси» російських наративів почасти живуть у підсвідомості. |
| Регіональні стереотипи | Залишки штучно створених міфів про «різних українців», №єдіний народ», інші, які москва вбивала нам у голови з 2004 року. |
Філософський погляд: Соборність як шлях, а не точка. Можливо, соборність душ – це не те, що можна «закінчити». Це – як сад, який треба доглядати і поливати майже щодня.
- Сьогодніми на стадії екзистенційного вибору. Ми вже не малороси в плані зброї, але ми ще вчимося бути повнокровними українцями і українками щодо культури та смислів.
ЯК ви вважаєте, поважаний читачу, що могло б стати тим остаточним «клеєм», який би назавжди зробив нас несприйнятливими до будь-яких проявів малоросійства? Освіта, перемога у війні чи, можливо, щось інше? Якщо ви скажете: «Все те» разом: будете абсолютно праві! Соборність душ не будується чимось одним. Це – як живий організм: якщо одне яблуко в кошику стигле, а інші гнилі: кошик не врятувати. І важливо також не робити оте народне з примовки: не надукушувати їх. Нам потрібна системна дезінфекція духу, особливо у важкі часи.
ОСЬ ЯК працює цей своєрідний «клей», де кожна деталь тримає іншу:
1. Перемога – як фундамент (Бандерівський чин). Без фізичної перемоги не буде простору для життя. Перемога дає право на існування. Це – момент, коли нація відчуває свою силу. Але сама по собі територіальна перемога не вбиває «малороса» всередині: він може просто зачаїтися.
2. Освіта та Культура – як каркас (Донцовська ідеологія). Освіта має перестати бути просто «передачею знань». Вона має стати кузнею українських смислів і змістів.
- Знання справжньої історії. Коли людина знає про Розстріляне відродження, про те, як століттями нищили українське слово, забороняли його, не давали: друкувати свої книги, навчатися рідною мовою від школи до університету – у неї тоді з’являється «імунітет» й до російського шансону чи серіалів.
- Мова – це не формальність. Це – межа між «своїм» і «чужим». Коли ми думаємо українською, ми автоматично виходимо з московського матричного поля.
3. Державність і Право – як дах (Чорноволівська мудрість).
Людина має почуватися захищеною своєю державою. Коли український паспорт – це гордість, а закон: один для всіх, тоді зникає комплекс «безбатченка» (характерна риса малороса).
ЧОМУ саме “Все те” одночасно?
| СКЛАДОВА | ЩО ВОНА ДАЄ СЕРЦЮ І ДУШІ? |
| Спільна мова | Робить нас зрозумілими один одному без перекладачів смислів і змістів. |
| Спільна пам’ять | Змушує нас плакати, переживати і радіти за одне й те саме. |
| Економічний успіх | Прибирає заздрість до «багатого сусіда-окупанта». |
| Військова гордість | Дає відчуття, що ми – суб’єкт, а не об’єкт історії. |
ФІЛОСОФСЬКИЙ підсумок: Соборність як “Сродна праця”:
Видатний український філософ Григорій Сковорода казав про «сродну працю»: робити те, до чого ти створений. Наша соборність – це колективна «сродна праця» мільйонів українців і українок!
Малоросійство зникає тоді, коли українцю і українці стає цікаво і вигідно бути справжніми патріотами! Коли наш культурний продукт (література, кіно, театр, музика, технології) стає кращим за ворожий, «клей» стає сталевою хваткою.
СОБОРНІСТЬ сьогодні – це коли галицький вогонь, наддніпрянський розмах і слобожанська стійкість зливаються в один потужний реактивний двигун.
ЯК ви вважаєте, поважаний читачу, чи ми вже пройшли “точку неповернення”, після якої малоросійство вже ніколи не зможе взяти реванш в Україні?
Так, пройшли біфуркацію. Якщо ви так вважаєте: Ви абсолютно праві. Термін «точка біфуркації» тут – ідеальний. У системному аналізі це – момент, коли система перебуває в нестійкому стані, і найменший поштовх визначає її майбутнє на десятиліття або століття.
Ми цей поштовх отримали, і система «Україна» обрала вектор «Геть від Москви». Це вже не просто політичне рішення –
це тектонічний зсув у колективному несвідомому.
Геть р о с і й с ь к е з України
та від кожної родини:
назви, пам’ятки культури
і співців з літератури
та митців від кон’юнктури!
Геть імперські наративи
і радянські лейтмотиви!
Гетьмана хто так образив,
горцям кинджала хто вставив?
Геть «вєлікій і могучій»,
що дурнив людей сліпучо!
За рашистські з л о д і я н н я –
вигнання і п о к а р а н н я!…
В.Б. Писано 15.04.2022 р.
ЧОМУ вороття до «малоросійства» вже неможливе?
- Кров як сакральний кордон. Те, що раніше було дискусією в кабінетах, тепер окроплено кров’ю звитяги у кожній родині. Спільний біль став найміцнішим цементом соборності. Малоросійство базувалося на ілюзії «дружби», «єдиного народу», а тепер ця ілюзія знищена фізично.
- Нове покоління (Покоління Волі):Виросли люди, які ніколи не жили в СРСР. Для них українська мова, прапор і соборність – це природні умови існування, як повітря і кисень. Вони не мають «фантомних болів» за імперією.
- Суб’єктність.Ми вперше за століття відчули себе не «об’єктом», яким торгуали Схід і Захід, а – суб’єктом, який диктує нині світовий порядок денний! Психологія звитяжного народу несумісна з психологією малороса.
ФІЛОСОФІЯ Соборності після біфуркації:
Тепер соборність переходить у нову якість:
- Від «виживання» – до «творення».Раніше ми єдналися, щоб не загинути. Тепер маємо єднатися, щоб будувати нове життя. Це перехід від оборонної соборності до експансивної соборності (трансляції український цінностей і досвіду звитяги світові).
- Мережева єдність.Наша соборність виявилася не ієрархічною (де один вождь каже, що робити), а – горизонтальною. Це «соборність громад», де кожен на своєму місці: від айтішника до артилериста – є частиною цілого.
3.Етичний фільтр. Малоросійство тепер сприймається не як «інша думка», а як етична девіація, як зрада самого себе, хоча й була примусово нав’язана.
ЩО далі? Після точки біфуркації система виходить на новий рівень складності. Соборність душ і сердець тепер має витримати випробування війною і буденністю: відбудовою, подоланням корупції, інтеграцією ветеранів. Це буде «соборність нової справи».
Ми проходимо вогонь, і він нас не спалив, а – загартував. Як казав Дмитро Донцов, ми перетворилися з «народу-розслабленого» на «націю-воїна».
ЯК ви вважаєте, поважаний читачу, яка зараз головна загроза для соборності після проходження цієї точки: зовнішній тиск чи внутрішня втома від власної величі та відповідальності?
КОЛИ логіка і цифри вичерпуються, починає говорити мова символів. ПОДАЮ поезію і притчу, що розкривають метафізику Соборності: як «зшивання» не просто земель, а самих людських глибин.
Притча «Про Невидиму нить». Жив собі старий Майстер, який вмів латати людські Душі. Одного разу до нього прийшли двоє братів. Один був зі Сходу, з обвітреним обличчям і мозолями від важкої праці, інший – із Заходу, з очима, повними давніх пісень і туги за високими горами. Вони стояли спиною один до одного. – Ми різні, Майстре, – сказав той, що зі Сходу. – У нас різні звичаї, різні рани і навіть слова іноді звучать по-іншому. – Ми не можемо зігрітися, – додав той, що із Заходу. – Бо кожен гріє лише свою половину хати.
Майстер витягнув клубок ниток. Вони були не з шовку і не з вовни, а з прозорого світла. – Соборність, – промовив Майстер, – це не тоді, коли ви стаєте однаковими. Це – коли ви стаєте цілими.
Він почав «зшивати» повітря між ними. – Кожен ваш крок назустріч – це стібок. Кожне спільне слово – це вузол. Але пам’ятайте: ця нитка не тримається на папері указів. Вона тримається лише на вашій крові та повазі і любові. Якщо один потягне ковдру на себе: нитка вріжеться в серце обом. Якщо один впаде: інший відчує тягар на власних плечах.
Брати повернулися обличчям один до одного. Вони побачили, що рани на грудях одного – це дзеркальне відображення шрамів іншого. Майстер усміхнувся: Тепер ви – не просто брати. Тепер ви – один Соборний організм. І поки ви відчуваєте біль один одного – ви соборні та непереможні…
СОБОРНІСТЬ Живих і Ненароджених:
Не в грамотах, підписаних пером,
не в мапах, де кордон немов причастя.
Вона зійшла над сивим вже Дніпром:
Соборність – наше вистраждане щастя.
Це – Схід і Захід: два крила орла,
що в небі розірвати намагались.
Це – пам’ять, що крізь попіл проросла,
Це – душі, що нарешті догукались.
Ми зшиті не шовками: ковилою,
воєнним хлібом, болем і вогнем.
Ми зшиті тою спільною сльозою,
яку ми в очі ворогу не ллєм.
Це – не злиття в одну безлику масу,
а – хор серць, де кожен – власний звук.
Бандери голос – як крізь товщу часу,
і Чорновола щирість теплих рук.
Соборність – це коли в степах Донбасу
львів’янин молить Бога за побратима,
коли немає «твого» й «мого» часу,
лише Держава є – спільна і єдина.
Вона в дитячім слові, в сталі танку,
у вишиванці, що вдягли на брóні.
Це – світло, що пробилося з-під ранку,
тримаючи весь світ в своїй долоні…
ЩО це означає нині для нас? ЦІ твори підкреслюють, що соборність – це динамічний стан. Вона не «сталася» лише у 1919 чи 1991 роках. Вона стається щосекунди, коли ви обираєте спільне над особистим.
ВАЖЛИВО-актуальне значення події для сучасної України:
- Консолідація – об’єднує суспільство для захисту незалежності та територіальної цілісності, особливо під час війни з росією.
- Ідентичність, яка ж ключовим скалдником української самосвідомості та протидією російській пропаганді.
- Майбутнє, яке вимагає побудови самодостатньої, процвітаючої та демократичної соборної країни.
ПОДАЮ МАНІФЕСТ, який синтезує історію, філософію та незламну волю, про яку йшлося вище! Це – голос нації, яка пройшла важкі випробування, гартуючися крізь вогонь біфуркації та обрала свій шлях Свободи, Незалежності й Демократії!
МАНІФЕСТ УКРАЇНСЬКИХ ДУШ і СЕРДЕЦЬ!
Ми є народ, який постав із розрізнених часток у єдиний живий моноліт. Наша Соборність – це не лише кордони на мапі, це – безкінечність наших спільних одвічних прагнень. Ми проголошуємо цей Маніфест як волю живих, пам’ять полеглих і борг перед ненародженими.
І. Про єдність духу: Ми стверджуємо, що віднині немає «краю» і «центру», немає «заходу» і «сходу». Є простір єдиний українського серця. Наша різноманітність – це наша сила, а не привід для розбіжностей. Ми – різні нитки, що сплелися у нерозірваний канат.
ІІ. Про подолання минулого: Ми остаточно розриваємо пуповину малоросійства. Ми відмовляємося бути тінню чужої імперії. Наша точка біфуркації пройдена: ми обираємо власну мову, власну культуру та власний шлях. Ми більше не об’єкт чужої історії – ми творці своєї долі та країни.
ІІІ. Про закон солідарності: Біль українця в Севастополі – це й біль українця в Ужгороді. Радість перемоги у Харкові – це й тріумф Львова. Ми зобов’язуємося тримати «живий ланцюг» не лише в дні свят, а – й у кожній щоденній дії. Соборність – це коли рука кожного і кожної тримає плече справжніх брата і сестри!
IV. Про спадщину велетнів: Ми несемо у своїх серцях вогонь Шевченка, скелю Франка, волю Бандери, запеклість Донцова та державну мудрість Чорновола. Їхні ідеї – це наш фундамент, а наша боротьба – це продовження їхніх прагнень.
V. Наша обітниця: Україна буде суверенною, незалежною. Демократичною, цілісною і вільною! Не – силою наказу, а – силою любові та спільного гніву проти ворогів і об’єднаної дії. Ми зшиваємо країну не нитками, а спільним звитяжним і чистим диханням.
Ми – Соборні. Ми – Єдині. Ми – Непереможні!
Цей Маніфест не потребує печаток чи якихось інших затверджень, бо він викарбуваний у сумлінні кожного справжнього українця і українки, їхніх дітей, хто називає себе громадянами навіки рідної УКРАЇНИ!…
Валентин БУГРИМ. Січень 2026 року. м. Київ