Сон матері На бік похилилась самотня хатина, Там зажурилась в печалі матір сива. Натруджені руки, прийшла клята старість, Кипучі сльози, пекельні муки, Тепер – лише
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
|
Рифмовані рядки, вірші, поеми, оди, Пісні та приказки, пародії – усе знайдете тут. Від епіграм до епітафій, дойде І до романів у віршах. Талановитий люд Друкується в “Ромені”! |
Сон матері На бік похилилась самотня хатина, Там зажурилась в печалі матір сива. Натруджені руки, прийшла клята старість, Кипучі сльози, пекельні муки, Тепер – лише
Темна ніч Темна ніч була така п’янка, Медові пахощі розлила над садами, А в небі сяяли зірки. Стелились квіти килимами, І прохолода огортала все живе,
Вітер в лице Украли у нас щастя ночі запашні, любили до нестями, та згоріли душі у вогні. Вогонь спалив серця, і почуття – зола. Тепер
Ну что ж ты, сердце моё, Всё стучишь и стучишь, Всем врагам на зло. Не молчи. Или тебе все равно? Печаль моя несусветная, злая, тупая,
Зграя німих сновидінь Безтурботно проходять хвилини, Наче варта між зоряних брам. Щось відверте ніяк не поглине, Все жбурляє мій сон в тарарам. Що завівся, ще
Сутеніє Вкотре сутеніє в недоладнім світі, Де встромила хижо пазурі зима В серце, отруївши довгождані миті, Знищила назавжди те, що досі мав. Замість оберегів, залишила