Тишина Не всегда нужна нам тишина, Но она нужна когда идёт война, Когда вулканы рвутся из земли, И раскаты грома слышатся вдали. Нужна нам тишина
Категорія: Поезія
|
Рифмовані рядки, вірші, поеми, оди, Пісні та приказки, пародії – усе знайдете тут. Від епіграм до епітафій, дойде І до романів у віршах. Талановитий люд Друкується в “Ромені”! |
Бережи природу
Бережи природу Степ і ліс, і річка в очереті, Волосся зелені лугів. Панує сонце на планеті. Ставки виходять з берегів. Гуляють птахи на просторах, А
Любов не йде
Любов не йде Я про відсутність ласки не кажу. В жіночий день квіток не бачу. Та любов свою чекаю, стережу. Хоч вона на мене дивиться
Ноктюрн
Ноктюрн Я шёл от вас. В лицо мне дождь хлестал, И ветер выл…мне чудились рыданья… Унылый след холодного прощанья Гранитом на сердце лежал. И думал
Летом
I Черёмуха Мне жаль черёмухи моей!.. Она как юность расцветала; Над нею днём пчела жужжала, И ночью пел в ней соловей. И я упившись ароматом,
Холод в душе
Зима Немая степь лежит Под пеленою белой; Ручей оледенел; пустынный луг умолк… Лишь снежный вихрь шумит Над рощей помертвелой, Да ворон каркает, да воет жадный
Мечта
Мечта Когда при волшебном дыхании Весны просыпаются реки И блещут лазурные своды, И звуков природа полна, – Мне грезится в смутном мечтании Иная, для всех
Родина
Где моя Родина?Там, где впервые Очи увидели свет, Слух убаюкали звуки родные, Душу обвеяли сны золотые?.. Сердце ответило : нет! Там ли она, где, на
Сонет першого снігу
Знов перший сніг, мов перший поцілунок, на чорному асфальті ліг, малюючи зимовий візерунок, долаючи повітря, зміг, лягти на хлопця і красуню, він їхні погляди зберіг
РОМЕНСЬКИЙ ГЕРБ
Всього на довгому віку бувало – Пекельного вогню, і горя, й зла… Щоб воля не примарою була, Щоб сонце чорним ні на мить не стало,
РОМЕНСЬКА МАДОННА
Майстрам-реставраторам Київської художньої майстерні. І. Мене зворушив чистий зір мадонни, Закоханий в мале дитя своє… Тривога матері й чуття – бездонні, Що душу всю іскринці
ШЕВЧЕНКО ЙДЕ ПО СВІТУ
І. … Здались крутими східці гвинтові До тихої робочої кімнати, Де легко мрію пензлем наздогнати, Де думи, наче хвилі у Неві… І марилися дні йому