Борис Грінченко укладає словник української мови. «Нет этой мовы, да и быть не может, Не может быть», – із мракобісся чуть. Зловісний погляд, дихання вороже,
Категорія: Поезія
|
Рифмовані рядки, вірші, поеми, оди, Пісні та приказки, пародії – усе знайдете тут. Від епіграм до епітафій, дойде І до романів у віршах. Талановитий люд Друкується в “Ромені”! |
МЕЛОДІЙ ЗОЛОТАВИХ РІЙ
Богданові Островському, бандуристу, який тримає вулик на балконі будинку поблизу Володимирської гірки у Києві. Думки його хвилюють щочасу Про людську долю, про свою країну, Щоб невимовну
Т…С…
Ушла уже из сердца страсть, Меня давно ты позабыла. Мала в любви над сердцем власть – Любовной есть ли выше сила? Ответа ты не дождалась
Строфи
*** Зима холодным ветром дышит, Душа слезой дождя полна. Во мраке мечется она- Ответы на сомненья ищет. *** С любовью ненависть одна По силе чувств
Вечностью дышит божественный свет
Вечностью дышит божественный свет Древней Полярной звезды. Холод, пронзающий тысячи лет Дремлющей тайной мечты. Свет путеводный потерянных душ, Радости призрачный дым Ровен, спокоен, прозрачен, могуч
ГЛАС ВОПИЮЩЕГО
На моих простых погонах звёзды Излучают золотистый свет Со звёздами такими же когда-то Погибал под Сталинградом дед. Прадед мой со звёздами такими Воевал на первой
ВОСПОМИНАНИЕ
Синие ночи, рассветы у моря, Лица знакомые старых друзей, Поля к горизонту, где вольному воля Что может на свете быть лучше, милей? Тут сердце испытано
Зима
На морозі сонце грає, Під ногами аж рипить, Вітер вії завіває, Сипле в очі і сліпить. А малеча із санками То на гору, то з
Як є
Живу ніяк і слава Богу: Нема ні щастя, ні біди; Встаю, як пан: на праву ногу І вільний серцем назавжди. Глухим до радощів і болю
Хмара
Віхола завіяла, завила, Третій день без продиху мете, А тебе, немов блоха вкусила, Все тобі не так і все не те, Не такий і я
Туга
Коли зацвітає весна біля хати, На мене находить печалі пітьма, Не хочеться вірить, не хочеться знати Що рідної неньки й татуся нема. Не хочеться вірить,
Солов’ї
От розтьохкались, спасу немає, Розбентежили душу мою, Із-за обрію синь пробиває, Вянуть зорі в небеснім раю. Ті-ті-тінь, ті-ті-тінь на калині, Тете-тень, тете-тень у душі, Та