Була на цвинтарі покинута могила, Та небо змилувалось. Господу хвала! І благодать судьбу людини воскресила, Хоч не святої, та за праведні діла. Що вболівав, що
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
|
Літературні твори роменських авторів та митців Посулля, опубліковані у альманаху “Ромен” протягом всього його існування. |
Була на цвинтарі покинута могила, Та небо змилувалось. Господу хвала! І благодать судьбу людини воскресила, Хоч не святої, та за праведні діла. Що вболівав, що
Ах, что вы, предки, натворили, Зачем могилу осквернили? Неужто стало всем светлее: На сердце блажь, душе теплее? Как вы могли забыть, не знать, Кто Ромен
Навроцкому Григорию Николаевичу Не исправив свои ошибки, не ищи их в делах других. Таинственная сила, магия сокрыта в намерениях благих. Ничто не случайно в мире.
Всі звикли, що в Ромнах Давно є залізниця. У даль нас повезе вона, Немов на крилах птиця. Зібрався хтось в дорогу Чи хтось когось чекає.
ТЕРПКИЙ НЕКТАР Люблю тепло я бабиного літа, Його терпкий нектар із чаші п’ю. Дощами вмита, сонечком зігріта, Я проводжаю молодість свою. Десь журавлі вже покидають
МОЯ ЛЮБОВ Моя любов, моя печаль, Недоколихана весною. Із павутиння вже вуаль Гойдає осінь наді мною. Чи дійсність, а чи, може, сниться? Туманом стежку затуля.
ГОЛОС ІЗ «НЕБЕСНОЇ СОТНІ» З «Небесної сотні» вмить голос долинув, Неначе молитва з небес: «Загинув я, мамо, за рідну Вкраїну, Її захищав, як тебе. Пробач
У червні цього року виповнюється 40 років, як пішла з життя в 54-річному віці моя матуся Андрущенко Мотрона Семенівна. Працювала вона медичною сестрою в Засульському
Дивуєшся, якою може бути доля в людини. Звичайний собі сільський хлопчик, який і вчитися не мав змоги, який рано втратив матір, потім і батька. Та
Мрія Тараса Шевченка – це гармонія людини з природою, “Поставлю хату і кімнату”. Ключові слова його ідеалу – “сім’я” і “братолюбіє”. Раціоналісти вважають, що море,
Час так швидко минає, що течія життя, здається, своєю стрімкістю й невпинністю набагато випереджає кипучий і клекотливий потік гірської ріки. Учора вже стало історією, а
Вселивши дух святий у праведні тіла, Бог дав життя – чарівний дар від неба, Щоб на землі робилися діла Угодні Господу, а не лише для