Моя бабуся Гнилий сарай, мітла та ступа Старенька хата край села. І трав цілющих ціла купа Так пращурка моя жила. Заходиш, піч, одна кімната Без
Категорія: Танчик Петро
|
Знахар і народний цілитель. Завжди готовий допомогти у вашій біді. Розуміється у житті та поезії. |
Роздуми
Роздуми Так, живе собі людина до пори. Молода здорова та щаслива. А покотяться літа з гори. Де й подінеться та удалість щаслива. Діти розбредуться поростуть,
Одинока
Потім Вічне потім, як це надоїло. У кредит надії завжди жить. На душі вже стільки наболіло. Що горить бажання вовком вить. Я сьогодні, зараз хочу
Ціна
Ціна Не скупись у щасті за ціною. На любов ясніше подивись Щоб вона завжди цвіла весною. Як було у юності колись. Бо вона у світі
Спокій
Спокій Подаруй мені спокій і віру. Дай надію на краще життя. І любити я буду без міри. І тебе і твоє майбуття Я зігрію в
Горілчана – міль
Так і хочеться крикнуть, не пийте! Пожалійте жінок і дітей Свою долю об спирт не розбийте Зубожілістю п’яних ідей. Буде видно як сонечко сходить Нам
Одинока пташка
До будинку пташка залетіла Огорнула щебетом весь дім. Душу до гола мені розділа Серденько зігріла в мирі сім Стрілись обездолених дві долі Скоротити пестощами ніч
Блудень
Місяцю блудливий сатанинський лік Був би я щасливий у житті на вік Та твої астрали, зрадили мене. Всю нудьгу зібрали, у життя сумне. Сіє гріх
Нечисть
Як ховала чоловіка, Серце розривалось. Не було б такому віку, Та лихо спіткалось. Дуже плакала, тужила, А як ніч настала – Слізно господа просила: «Забери,
Пам’ять
Пам’ять Сумують кинуті могили, Ростуть з досади бур’яни, Дивитися не має сили. Які є дочки і сини. А чом же там, же перші діти. Ще
Кінець
Кінець Свята земля спотворена людьми. Як наслідок – глобальне потепління. Розтане лід одвічної зими, Позбавивши надію на спасіння. На сушу хлине з берегів вода, Повибухають
Київ
Кучеряві каштани Заворожують цвітом. Чародійні тюльпани Величають привітом. Ллють дніпровськії схили Запах рути і м’яти. Боже дай мені сили, Рідний Київ обняти. Наспів лаври й