Анри де Тулуз-Лотрек. Похмелье, или Пьяница. 1888.

Горілчана – міль

Так і хочеться крикнуть, не пийте!
Пожалійте жінок і дітей
Свою долю об спирт не розбийте
Зубожілістю п’яних ідей.
Буде видно як сонечко сходить
Нам даруючи рай на землі
Як любов коло нас колобродить
Та у вирій летять журавлі
Щоб не плутали ранок і вечір.
Замінивши життя на вино.
Не стріляли у крила лелечі
Бо другого життя не дано
Не повернеться молодість – сила
Затуманиться правильність дум
Жде на кожному кроці могила
А над щастям наречений глум
Божевільна бездушна то справа
Та близьким незаслужена біль
Отака то горілка отрава
І їі ненажерлива міль.

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *