ТЕРПКИЙ НЕКТАР Люблю тепло я бабиного літа, Його терпкий нектар із чаші п’ю. Дощами вмита, сонечком зігріта, Я проводжаю молодість свою. Десь журавлі вже покидають
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
![]() |
Письменники та журналісти, вчені й аматори, поети і прозаїки, художники та гумористи – всі, хто вміє тримати перо. А таких на славній Роменській землі немало. |
ТЕРПКИЙ НЕКТАР Люблю тепло я бабиного літа, Його терпкий нектар із чаші п’ю. Дощами вмита, сонечком зігріта, Я проводжаю молодість свою. Десь журавлі вже покидають
МОЯ ЛЮБОВ Моя любов, моя печаль, Недоколихана весною. Із павутиння вже вуаль Гойдає осінь наді мною. Чи дійсність, а чи, може, сниться? Туманом стежку затуля.
ГОЛОС ІЗ «НЕБЕСНОЇ СОТНІ» З «Небесної сотні» вмить голос долинув, Неначе молитва з небес: «Загинув я, мамо, за рідну Вкраїну, Її захищав, як тебе. Пробач
У червні цього року виповнюється 40 років, як пішла з життя в 54-річному віці моя матуся Андрущенко Мотрона Семенівна. Працювала вона медичною сестрою в Засульському
Дивуєшся, якою може бути доля в людини. Звичайний собі сільський хлопчик, який і вчитися не мав змоги, який рано втратив матір, потім і батька. Та
Григорій Поперека народився 23 березня 1962 року. Закінчив на відмінно Іваницьку 8-річну школу в 1977 році. Потім навчався в Харківському радіо-технікумі, після закінчення якого отримав
Мрія Тараса Шевченка – це гармонія людини з природою, “Поставлю хату і кімнату”. Ключові слова його ідеалу – “сім’я” і “братолюбіє”. Раціоналісти вважають, що море,
Час так швидко минає, що течія життя, здається, своєю стрімкістю й невпинністю набагато випереджає кипучий і клекотливий потік гірської ріки. Учора вже стало історією, а
Вселивши дух святий у праведні тіла, Бог дав життя – чарівний дар від неба, Щоб на землі робилися діла Угодні Господу, а не лише для
Якщо до Вишу прагнеш поступити, Затям собі, а хочеш – запиши: Фінанси треба старанно учити, А якщо ні, то справу цю лиши. Колись диктант був
Вершки суспільства – Добридень, пане! В мене є питання: Як влаштувати доньку у житті? У неї є освіта і бажання, Але без стажу міст цей
«ПРАВЕДНИКИ» Рождаємося праведні і чисті, Умившись материнським молоком, П’ємо життя з криниці вод іскристих, І віддано крокуємо в Содом. Надії серця небо потрясають, Криштально чиста