Роман про кохання

БУДЕ В НАС ЩЕ З ТОБОЮ ЛІТО

Я ТЕБЕ ЗУСТРІНУ

Терлий вечір прийшов, тихо ліг на дорогу,
І зірки хороводи ведуть наяву.
Я зустріну тебе коло свого порогу,
Запрошу тебе в дім, і за стіл позову.

Я чекала тебе всі роки, подорожній,
Я не знаю який ти, та вірю, прийдеш.
Я впізнаю тебе серед тисяч похожих,
Лиш один в моє серце любов приведеш.

Заспівають струмки, і ми, взявшись за руки,
По життю закрокуєм плече до плеча.
Допоможеш мені відійти від розпуки,
Розжену ніжно я твого серця печаль.

Так судилося бути, так бути повинно,
І від долі своєї ніхто не втече.
Ти частинка моя, ти моя половина.
Так вода в двох струмках, що до річки тече.

ЧЕРЕЗ РОКИ

Як зорі раділи, як зорі сміялись,
Коли ми з тобою колись зустрічались,
Коли ми руками так ніжно тримались,
Коли ми губами до губ доторкались.

Щасливі були, та цього ми не знали,
Своїх почуттів ще всерйоз не сприймали,
І в сторони нас рознесло, як вітрами,
Пішли між людьми ми своїми стежками.

Нам зорі кричали ще щось з височини,
Але ми не слухали. Наші причини
Нас розвели остаточно по світу,
Щоби не знали, де себе діти.

Щоб через роки, ці довгії роки
Прийшов ти до мене, порушив мій спокій,
Щоб лише зітхання та погляд болючий
Снився ночами, веснами мучив.

Чом ще тоді, у тій юності дивній
Був ти такий і простий, і наївний,
Чом я тоді за любов не боролась,
Чом відпустила, чому охолола…

БУДЕ В НАС ЩЕ З ТОБОЮ ЛІТО

Розцвіли під порогом вишні,
Щось з тобою у нас не вийшло,
Щось з тобою у нас не склалось
Так як думалось, як гадалось.
Той вишневий цвіт,
що під ноги впав,
Потоптали ми,
потоптали.
І любов свою, і веселий сміх
Іншим ми тепер дарували.
Зачарую тебе востаннє,
Поверну своє я кохання.
Буде в нас ще з тобою літо
Золотавим дощем омите.
Ми зберем разом
вишень стиглих плід,
Ще не пізно нам,
ще не пізно.
І любов свою, і веселий сміх
Подаруй мені, моя пісне.

ЛІТО

Оп’янило літо запашними травами,
І чаї колотить із теплим дощем.
В молодому житі б’є цвіркун литаврами,
І співають птахи соло над кущем.

Забуяло літо веселковим цвітом,
Запахом медовим стало над селом.
Заглядають зорі з золотим привітом
Пахучої ночі у моє вікно.

ТЕПЛИЙ ВЕЧІР

03. 2008.
Теплий вечір,
Весняний вечір
Упав на землю,
Розправив плечі.
Приліг спочити
В міста і села,
Проник у кожну
Людську оселю.

Вечором цим
Я тебе чекала,
Свою світлицю
Пишно прибрала.
Змочила ноги
В холодних росах,
Коли бродила
По травах боса.

Коли бродила,
Тебе стрічала.
Лиш місяць бачив,
Як виглядала.
Лиш місяць бачив
Мої страждання.
Такої ночі –
І без кохання.

ДОЩ

Крізь густе решето
Дощ краплі сіяв,
І танцював він,
Як вітер віяв.
Крізь густе решето
Я просіваю
Свої надії,
Свої печалі.
Я просіваю
Все на удачу.
Все більш сміюся,
Все менше плачу.
Розкину руки,
Зрадію долі.
Все так, як треба,
Все в моїй волі.
Під дощ весняний
Піду, пройдуся.
Омиє бруд він,
Очистить душу.

* * *
У чорному небі
Весняної ночі
Гуси летіли.
На південь вертали,
Тривожно кричали,
Що холодом віє.

Що ще зимовиця
Подихала люто
В зимовому небі.
Вертаються гуси,
І криком протяжним
Звітують про себе.

Не все ще з тобою
Рішили ми, любий,
Не все перетерли,
І ти коло мене
Присів відпочити,
І я коло тебе.

ТИ МЕНЕ ПОЧУЄШ

Ти мене побачиш, ти мене почуєш,
Я в твоєму серці заспіваю пісню.
Ти мене побачиш, ти мене почуєш,
Але буде пізно, але буде пізно…

Багатоголоссям птахи защебечуть
Весняного ранку під твоїм вікном.
Але так не буде, як було між нами.
Це було вже вчора. Це було давно.

Хай проміння грає у твоїй оселі,
Цвітом яблуневим дихає тепло.
Я тобі бажаю, щоб ти був веселий,
Щоб з тобою в дружбі було лиш добро.

Проміняв мене ти на свою роботу,
Та життя коротке, і літа вже мчать.
Розвела б я втому від сьомого поту…
Тільки ти не хочеш мене повертать.

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *