26 листопада виповнюється 130 років від дня народження Гнідича Павла Олександровича (1884-1919), фольклориста, етнографа, педагога. Народився Павло Гнідичу м. Полтава. Здобуваючи вищу освіту, юнак закохався
Позначка: Війна
Пам’ятаєш, як ми, щасливі, йшли дорогами крізь роки?
Пам’ятаєш, як ми, щасливі, Йшли дорогами крізь роки? І на двох мали спільні крила, І кохання в серцях носили, І торкалась рука руки… Спільне горе,
Ти подивись…
Ти подивись, яка таки краса! Поглянь, поглянь на вроду незбагненну! Чарівна, – мало сказано, дивись! На милість її дещо потаємну . Свій погляд приверни до
Чортів час
В пеклі мірялись чортяки В кого довший хвіст. Хизувались скотиняки, Виміряли зріст. В нас хвости най-най завдовші, Аналог знайди. І міцні вони, і товщі Кращі,
Екзистенція – есенція – субстанція – в сучасних умовах війни
ФІЛОСОФІЯ ВОЄННОГО ЧАСУ ПРЕВЕНТИВ: Війна Людину так змінила, що й не завжди узнати сила: її світогляд, поведінку через «Тривоги» без зупинку, ракетні обстріли цивільних –
Вірш-тавтограма (літера «С»)
Серце стражданням стомилось, Сріблом спорошено скроні, Скільки, скажіть-но, судилось Сльози стирати солоні? Сонячний світ спопелили Спалахи сутінків сивих, Скільки синів схоронили, Сильних, славетних, сміливих… Скільки
Простуєш містом – бабах, бабах
Простуєш містом – бабах, бабах, – ворожі дрони, а чи ракети. Їх ППО наше нищить нах**! А ти складаєш свої «куплети». Римуєш нервом: «ла-ла, ла-ла».
Липовим медом душа, як бджола
Липовим медом душа, як бджола, Спрагу любові втамує достоту, Тим, що ніжніше дитячої цноти, І солодкіш, ніж напій у жнива. Молодість – ось де любові
Шелесне дощ осінній і холодний
Шелесне дощ осінній і холодний, Впаде на землю осені крило, Й розтане мить стривожена в безодні, Мов бабиного літа й не було… І клена лист
Монолог із Серпнем
Серпневий ранок, дякую тобі, За ніч, що тихо перейшла в світанок, За сни дитячі ніжно-голубі, За місяць ясний, що сховавсь за ґа́нок. О, Серпень, шлю
Не все так погано
Не все так погано, ми ще у човні, Нехай і вода фокусує шпарини. Хто має наснагу від сліз не чорніть, Іде до кінця, розітнувши бистрини.
Широка магістраль, б’є вітерець в обличчя
Широка магістраль, б’є вітерець в обличчя. Та старовічний страх казати правду в вічі виходить, наче пес, з обачливих обочин, винюхуючи сенс, мов виснажений гончий. Чи,