ГОДІ ВЖЕ ВІЙНІ Вкраїнонько! Мій краю рідний, милий, На цілий світ один такий єдиний. Є в нас моря, високі гори й ріки. Вони у серці
Позначка: солдат
Предчувствие войны
Мне думать больно Россия! Остановись! Ты не тиран! (П. Акимов) Из гнусной лжи и устремлений Порой рождается тиран. Мир разрушая без сомнений, Он оживляет сотни
БІЛЬ СЕРЦЯ
Болить душа, серденько ниє, Коли дивлюся на цей світ: Горить Донбас і молодь гине. Зникає України цвіт. І хто поверне мамі сина, А дітям батька
Вона творила світло
Привіт, мене звати Вікторія, або просто Віка. У цьому рефераті я хочу розповісти про свою бабусю Наташу, яка народила 14 дітей, була кавалером орденів Материнської
ГРАНИЦЬІ ЧАСОВОЙ
ТИШИНА Еще тогда, когда нас всех призвали На службу ратную в солдатскую семью, Присягу верности отечеству давали И славного советского оружия цевью. День отпылал и
ПАМ’ЯТЬ ПРО ПЕРЕМОГУ
Її просила й ніжно промовляла Вустами й серцем скривджена земля, Про неї слізно Господа благала Вдова-журавка – мати журавлят. За неї умирали у окопах, За
Налей за 45-й год
Налей за 45-й год Налей за 45-й год, И за десант, и за морфлот, И за танкистов выпьем мы до дна. Давай налей за автовзвод,
У НЕБО СОКОЛОМ …
Я УПАВ НАД РОМЕНОМ (реквієм невідомому солдатові) Я упав, молодий, над Роменом у поле, Вража куля гаряча у серце попала мені, Прощавай, молода моя милая
Був час: за хвіртку Мама провела
Плєвако Владиславу Віталійовичу з нагоди прийняття присяги в Кадетському училищі 10 ве-ресня 2011 року. Був час: за хвіртку Мама провела Й на весь життєвий час
Невідомий солдат
Пожовкле листя стелиться до ніг, і осінь в душу стукає грозою, Вернись, солдате, знову на поріг, стекла вже свічка згірклою сльозою… Громи із неба струшують
