ПРОЛЕТІЛИ РОКИ Не буду рахувать свої роки. Вони так швидко в мене пролетіли Отак, як жовті восени листки, На дереві весни вже не зустріли. Та
Позначка: щастя
Путивльское детство
Путивльское детство Ах бабуля моя, бабулечка, Ты такою была молодой! Городская скользила улочка Сквозь рождественский наш покой. Никогда после так не радовал, Не ласкался фонарный
Спогад
Сидить стара бабуся, замотана в кожусі, сидить собі у ліжку, гортає тихо книжку. Життя її побило, та духом не зломило. Усміхнена і досі, хоч дев`яноста
Сторінка долі
Сторінка долі Перегортаю сторінки своєї долі – І постають картини минулого буття: То чую тихий шелест колосків у полі, То вітру в комині пронизливе виття.
ЗАХВОРІЛА МОЯ УКРАЇНА
Захворіла моя Україна, Із Дніпра голубими очима, Із карпатських річок голосочком, Із гірського намиста разочком, Із косою, з морськими вітрами, І волоссям, що пахне степами…
Йде весна
Ця квітка червона То маків є цвіт. Та пісня у небі – Жайворонка спів. Пшениці колосся, Промені сонця, Теплом розлилося Землі різноголосся. І вітер розносив
У МЕНЯ ЕСТЬ ВНУЧКИ
Посвящаю своим внучкам: Екатерине – ко дню 17-летия, Евгении – ко дню 25-летия Внучки любимые есть у меня: У дочери – русая, у сына –
МАТЕРИНСКОЕ СЧАСТЬЕ
МАТЕРИНСКАЯ БОЛЬ И как мне жить теперь с такою ношей, На что надеяться и что мне ожидать? Не стану ль я, воистину, похожей На испытания
Тарасові шляхи
Тарасові шляхи Мов ті роки, туманом вкриті, У душах згублені гріхи. Дощами, холодом умиті Лежать Тарасові шляхи. Колись давно, в далеку днину Він цю дорогу
НЕВИМОВНЕ ГОРЕ
Лелечину вірність особисто бачу я, Як же мені шкода цю любов, що втрачена. Це було давно вже літньою порою, Лелечина пара захопилась грою І шугнула
Моя любов
Почувся стукіт у моє вікно. Щось розбудило, розтулило очі. Такі магічні почалися ночі, Яких чекав за веснами давно. Припав на мить до свіжого вікна І
Вечная тайна
Сколько песен о женщинах спето, Сколько пьес и романов- не счесть! Мы читаем, как гибнет Джульетта, Защищая Ромео и честь. Всем невзгодам сердца их подвластны,