Саврасов. Весна.

Йде весна

Ця квітка червона
То маків є цвіт.
Та пісня у небі –
Жайворонка спів.

Пшениці колосся,
Промені сонця,
Теплом розлилося
Землі різноголосся.

І вітер розносив
Чарівнії звуки –
Ті гострії коси
Звучали, мов струни.

Запах медовий
П`янив всім вуста.
Щастя і радість –
два дужих крила.

Лети, моя пісне,
землею лети.
І в серці хай вічно
цвіт буяє весни!

***
Літо вже красою відшуміло,
І дозрів плодами яблуневий сад.
Сонечко не тим теплом світило,
Але він вогнем життя не затухав.

В нього сила ще була велика.
І гучна, і радісна вона,
Як птахи, у вирій свій летіла
Непереможного життя.

***
Як той місяць молодий
Небом гуляночки водив.
Ясноокі зіроньки
Кругом нього з співами…

Славлять! Славили весну –
Наречену молоду.
Земля вкрита травами,
Квітами різнобарвними.

Вітерець листям гуляв,
Спати в тиші не давав
Соловейку у саду.
Кругом все люблю-люблю.

Німотою поєднались,
Таємничо розстелялись
Тільки тіні по землі –
Дня минулого сліди.

Йде весна

Почорніли бугорки,
Сонце гріє їм боки.
Піднімається димок:
Закурив люльку Дажбог.

Білий саван Кострома
Свій наділа і пішла,
У руці гілочка дубова,
Купа дівок з нею ходить.

Зима свій спустила дух,
Її треба пом’януть.
Гонить воду у ставок
Синьобородий водяничок.

Лель присіла на ослінці
Перевіяла насіння:
Просо, гречку і ячмінь.
У борозну стає вже кінь.

Йде по полю Польовик.
Борода немов той сніп.
Задобрить його та й кожен,
Хто добра собі все ж хоче.

Принесе яєць корзину,
Нива щоб його родила.
І не путав жита, колосся
Буревій із тої злості.

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *