У безмежному океані літератури, де вирують пристрасті, сплітаються долі та народжуються світи, існує непохитна константа – добро. Воно, мов маяк у штормову ніч, вказує шлях,
Позначка: сенс життя
Старими стежкáми забутими
Старими стежкáми забутими, Що вже поросли полинáми, Йде доля, у думи закутана, Зневірена геть до нестями… Нещастя дорóгу їй вказує, Страждання — камінням встеляє, Печаль
Україна у вишиванці
Стоїть у вишиванці Україна Над тисячами наших сіл і міст. А під ногами не земля – руїна, Але стоїть вона на повен зріст. На вишиванці
Біль
А на душі так холодно і зимно, Але не від зими і злих морозів. Душа щемить, а серце б’ється дивно – Війна гримить на Україні
Незвичайний і унікальний Вірш-анацикл, який можна однаково читати з обох сторін: у звичному напрямку (зверху вниз зліва направо), так і навпаки — знизу вверх, справа
Три роки, як немає сина…
Виконую прохання своєї подруги Каті Счастливцевої, написати вірша про її сина, Владислава Волинського, уродженця села Ярмолинці Роменського району Сумської області, якому з дня загибелі 10