Дорогами, якими б я не йшла, Але одну я завжди пам’ятаю – Ту, де маленькою матуся сповила, Родину, дім і соловейка в гаю. Тетяна Іванова
Позначка: село
На Чернечій горі
Стоїть велично на горі Чернечій Тарас, і хмуриться його чоло. Сутуляться в зажурі з криці плечі: Чому таке занедбане село? Суворо дивиться на нас з
Стоїть німим докором мертва хата
Стоїть німим докором мертва хата, Пустими вікнами зорить на білий світ. Вона, здається, хоче розказати Про тих, кого давно пропав вже слід. Про тих, кого
Країно моя калинова
Країно моя калинова Країно моя калинова, Люблю твої доли й поля. Ти ніби зоря вечорова, Що світить для мене щодня. Люблю я у росах світанки,
Калинонька
Казка У густому старому лісі росла собі невеличка калина. Її подругами були береза та сосна, які стояли поруч. Коли навесні калина розквітала, а взимку одягала
Народила мене мати в цій землі…
Моя Голінка Лежить на кручах ріднеє село. Внизу Сула блакитні води понесла. В садках із вишень та із яблунь все воно. Я тут родилася, я
Моє село
Ой Бішкінь,Бішкінь… Цвітом наливаються Луки запашні. В співах надриваються Солов’ї смішні Місяць в росах світиться, Знявшись в височінь. Як тут гарно стрітися, Ай Бішкінь, Бішкінь…
Земний уклін
Дитинство моє босоноге – Це вигін, де грали в м’яча, Коротка стежина до школи Й берізка рідненька моя, Натруджені мамині руки, І батьковий погляд з-під
Ой очі, твої очі…
Ой очі, твої очі… (Сім’ї Дівочих присвячується) Ой очі, твої очі, Милії, дівочі, В них мрій мої бажання, І музика кохання, І цвіт троянди ніжний,
Моя ненько Україна!
Небо, крила,cонця край Чорнобровая дівчина І веселий водограй, І Карпат зелених гомін, І трембіти голоси, І церковні передзвони, Яблуневії сади. І Дніпра високі кручі, Верболози
Заїка (Кострова) Вікторія
Вікторія Заїка (після одруження – Кострова) народилася 20 квітня 1983 року в селі Тимченки Недригайлівського району Сумської області. Була студенткою філологічного й факультету післядипломної та
А я сьогодні їду у село
А я сьогодні їду у село, Мене чекає там моя сивенька мати, Вона на шлях втомилась виглядати, Її життя вже майже відцвіло. Я поспішаю, щоб
