Ніч для сповіді, ніч для аркушів, темінь висне, хоч в око вистрели. В безкінечність римую пахощі перепечених яблук вистиглих. Не встигаю з окличним реченням! Телефон
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Ніч для сповіді, ніч для аркушів, темінь висне, хоч в око вистрели. В безкінечність римую пахощі перепечених яблук вистиглих. Не встигаю з окличним реченням! Телефон
Мене до себе Всесвіт не позвав. Той, що в миру назвали Раєм. І в тій Землі, що десь там у безкраї, Своє життя я знов
Вечоріє. Вже темно довкруж, Ароматів жоржин вже доволі. А маленькі ліхтарики руж Засинають у листі поволі… Зірка гасне на небі мерщій, В небо зір чийсь
Наодинці зі мною думки, обережні й тривожні, Перейшли куряву міжусобиць і попіл війни. Скільки коштує біль? Оцінити, звичайно, не можна, Особливо, коли на терезах ніщо
Я не свободная, поверь. Ну что же ты опять не слышишь? Не устою – открою дверь. А дождь шуршит, шуршит по крыше… Ну не ходи,
Старіє тіло, милий, не душа. Сивіють очі, мила, та не серце. Зів’яне, милий, наче цвіт, краса. Я знаю, люба, знаю, ти не перша. А я